щею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.
^1^ Тектонічна будова.
На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.
На карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.
У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях гаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна (рис. 2) і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключев-ська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.
4^ Загальні риси рельєфу.
Пояснити розташування основних форм рельєфу материка до зіставлення фізичної карти Євразії та карти будови земної кори. У межах платформ сформувався рівнинний рельєф різної висоти.
Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська рівнина, яка утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я
Вот держи чем смог тем
Объяснение:
Степная зона в Казахстане занимает большую территорию -77 млн га, или свыше 29% площади республики. Она протянулась широкой полосой с запада на восток (на 2200 км) , к югу от лесостепи до 54°-50° с. ш. , а в отдельных местах еще южнее.
В зону степей входят южная окраина Западно-Сибирской равнины, север Тургайского плато, почти все Мугоджарские горы, отроги Общего Сырта, северная окраина Прикаспийской низменности, Предуральское (Эмбинское) плато, северные и центральные районы Сарыарки. Здесь ширина зоны доходит до 600-700 км.