Історія світової нафтовидобувної промисловості налічує всього лише близько 150 років. У 1900 році у світі було 10 нафтовидобувних країн, в яких в цілому було видобуто 12 млн тонн нафти. На рівень видобутку нафти в один мільярд тонн світ вийшов у 1960 році, коли була заснована ОПЕК. Через 100 років, у 2000 році у світі налічувалося вже більше 100 нафтовидобувних держав і рівень нафтовидобутку наблизився до 3,4 млрд тонн. За 55 років існування ОПЕК світова нафтовидобувна промисловість пережила багато потрясінь, криз, злетів і падінь. За ці роки нафта перестала бути лише енергетичним ресурсом і все більше перетворювалася в елемент політичного впливу і навіть енергетичної зброї. В наш час нафта, політика і мораль стали практично нерозривними поняттями.
Загальні ресурси вугілля в Україні із заляганням до глибини 1500 м за різними оцінками складають від 100 до 117,5 млрд тонн, близько половини з яких є підтвердженими (45-56 млрд тонн). В основному це кам’яне вугілля та антрацити різних видів – 92-94 % (з якого близько 2/3 – енергетичне, а близько 1/3 – коксівне), буре вугілля – 6-8 %[1].
Основна частка загальних ресурсів вугілля (близько 92,4 %) знаходиться в Донецькому вугільному басейні (Донбас). На Львівсько-Волинський басейн припадає близько 2,5 % загальних ресурсів вугілля.
Протягом 2001-2013 рр. в Україні щорічно видобувалось близько 80 млн тонн необробленого (рядового) вугілля, основна частина якого (близько 2/3) використовувалася в електро- та теплоенергетиці (при цьому, близько 1/3 енергетичного вугілля складає антрацит). На перетворення вугілля (брикетування, коксохімія) використовувалося близько 17 %, у чорній металургії – близько 16,0 % від загального видобутку.