18 березня 1889 р. захистив магістерську дисертацію «Досвід історії розвитку флори південної частини Східного Тянь-Шаню», ця робота була відзначена золотою медаллю Географічного товариства. На цей час Краснов уже мав понад 40 наукових праць, надрукованих у Росії, Франції, Англії, Німеччині.
У тому ж році Краснова призначено екстраординарним професором Харківського університету. 16 вересня 1889 р. Краснов прочитав вступну лекцію в «Географія як нова університетська наука». Очолив кафедру фізичної географії та антропогеографії університету. У 1889 р. Краснов викладав географію рослин, а з 1890 загальне землезнавство, антропологію, географію частин світу та країн. З 1889 р. Краснов також викладав курс ботаніки в Харківському ветеринарному інституті,
Окрім науково-педагогічної, Краснов займався просвітницькою діяльністю: читав публічні лекції, керував вечірніми робітничими курсами, брав участь у діяльності місцевої преси, відкрив у Харківському університеті Географічний кабінет (1890) і студентський географічний гурток, створив при міському музеї географічний відділ, організував при Харківському ветеринарному інституті ботаніко-географічний сад (1906), що став прототипом Батумського ботанічного саду.
Краснов підготував перший вітчизняний підручник із загального землезнавства для університетів, який витримав три видання.
На початку 1890 р. Краснов взяв участь у Полтавській експедиції В. Докучаєва. У 1890 р. здійснив, разом з студентами, екскурсію по Сванетії (Кавказ). Восени того ж року проїхав Північну Америку і повернувся через Нову Мексику.
У 1891 р. разом зі співробітнивами та студентами Краснов здійснив екскурсії, підчас яких дослідив територію Харківської та Полтавської губерній, багато займався вивченням Кавказу. Також подорожував по південно-східному Кавказу.
Навесні 1892 р відправився в експедицію для вивчення флори на Сахалін, до Японії, Яви, Цейлону.
З 1893 р відновив читання лекцій в Харківському університеті.
9 квітня 1894 р. Краснов захистив у Московському університеті дисертацію «Трав’яні степи Північної півкулі», за яку був удостоєний наукового ступеня доктора географії та призначений ординарним професором Харківського університету по кафедрі географії. Ця робота стала першою монографією, де степи Землі розглядаються як особлива географічна система. У дисертації Краснов виклав оригінальну геоморфологічну гіпотезу безлісся степів, згідно з якою це явище пояснюється рівнинністю рельєфу та недостатнім дренажем степових вододілів. На прикладі Харківської та Полтавської губерній показав виключне значення цього фактору у розвитку степу та лісу. Великим внеском Краснова в науку була також розробка загальної теорії еволюції геокомплексів Землі починаючи з неогену.
У 1895 р. був відряджений міністерством двору в експедицію в центральну Індію, на Цейлон, в Японію та Китай для вивчення на місці культури чаю, з метою розведення цієї рослини на плантаціях відомства в районі Батумі.
10 травня 1898 р. Краснов одружився з Анастасією Родаковою (онучкою М. Ломоносова), з якою познайомився у будинку Багалія. Вінчання пройшло у сільській церкві під Харковом.
Заснував і очолював (1912—1915) Батумський ботанічний сад на Зеленому Мисі (с. Мцване-Концхі), надавши його експозиціям ландшафтно-географічної структури. Цей сад мав слугувати дослідною установою для акліматизації нових культур в зоні вологих субтропіків Російської імперії. Краснов довів, що тут можна вирощувати чай, мандарини, лимони, хурму, фейхоа тощо.
19 грудня 1914 р. Краснов помер. За заповітом його було поховано на території Батумського ботанічного саду.
Іменем Краснова названо згаслий вулкан висотою 1 094 м на острові Сахалін та декілька видів рослин.
Повышение цен на нефть на мировом рынке положительно сказывается на развитии нефтедобывающей отрасли. Получение сверхприбылей позволяет вкладывать деньги в модернизацию и расширение предприятий нефтяного комплекса в Западной Сибири. Покупка современного оборудования и применение новых технологий стало приоритетной задачей нефтедобывающих компаний. Высокие цены на нефть все еще позволяют предприятиям, работающим на старых истощенных месторождениях, получать неплохую прибыль. Добыча нефти в этом случае требует больших денежных вложений, но пока стоимость сырья это оправдывает. Снижение цен приведет к убыточности таких предприятий.
Компоненты географической оболочки и их взаимодействие.Атмосфера, литосфера, гидросфера и биосфера – четыре оболочки земного шара находятся в сложном взаимодействии, взаимопроникают друг в друга. Все вместе они составляют географическую оболочку.В географической оболочке развивается жизнь, проявляется деятельность воды, льда, ветра, образуются почвы, осадочные горные породы.Географическая оболочка – это область сложного взаимопроникновения, взаимодействия космических и земных сил. Она продолжает развиваться и усложняться в результате взаимодействия живой и неживой природы.Верхняя граница географической оболочки соответствует тропопаузе – переходному слою между тропосферой и стратосферой. Над экватором этот слой располагается на высоте 16–18 км, а на полюсах – 8-10 км. На этих высотах затухают и прекращаются процессы, порождаемые взаимодействием геосфер. В стратосфере практически отсутствует водяной пар, нет вертикального перемещения воздуха, изменение температур не связано с влиянием земной поверхности. Невозможна здесь и жизнь.Нижняя граница на суше проходит на глубине 3–5 км, т. е. там, где изменяются состав и свойства горных пород, отсутствуют вода в жидком состоянии и живые организмы.Географическая оболочка Земли представляет собой целостную материальную систему, качественно отличную от других геосфер Земли. Ее целостность определяется непрерывным взаимодействием твердых, жидких и газообразных, а с возникновением жизни – и живых веществ. Все составные части географической оболочки взаимодействуют, используя солнечную энергию, поступающую на Землю, и энергию внутренних сил Земли.Взаимодействие между геосферами Земли в пределах географической оболочки происходит в результате круговорота веществ (воды, углерода, кислорода, азота, углекислого газа и др.).Все компоненты географической оболочки находятся в сложных взаимосвязях. Изменение одного компонента непременно вызывает изменение и других.
Наукова діяльність
18 березня 1889 р. захистив магістерську дисертацію «Досвід історії розвитку флори південної частини Східного Тянь-Шаню», ця робота була відзначена золотою медаллю Географічного товариства. На цей час Краснов уже мав понад 40 наукових праць, надрукованих у Росії, Франції, Англії, Німеччині.
У тому ж році Краснова призначено екстраординарним професором Харківського університету. 16 вересня 1889 р. Краснов прочитав вступну лекцію в «Географія як нова університетська наука». Очолив кафедру фізичної географії та антропогеографії університету. У 1889 р. Краснов викладав географію рослин, а з 1890 загальне землезнавство, антропологію, географію частин світу та країн. З 1889 р. Краснов також викладав курс ботаніки в Харківському ветеринарному інституті,
Окрім науково-педагогічної, Краснов займався просвітницькою діяльністю: читав публічні лекції, керував вечірніми робітничими курсами, брав участь у діяльності місцевої преси, відкрив у Харківському університеті Географічний кабінет (1890) і студентський географічний гурток, створив при міському музеї географічний відділ, організував при Харківському ветеринарному інституті ботаніко-географічний сад (1906), що став прототипом Батумського ботанічного саду.
Краснов підготував перший вітчизняний підручник із загального землезнавства для університетів, який витримав три видання.
На початку 1890 р. Краснов взяв участь у Полтавській експедиції В. Докучаєва. У 1890 р. здійснив, разом з студентами, екскурсію по Сванетії (Кавказ). Восени того ж року проїхав Північну Америку і повернувся через Нову Мексику.
У 1891 р. разом зі співробітнивами та студентами Краснов здійснив екскурсії, підчас яких дослідив територію Харківської та Полтавської губерній, багато займався вивченням Кавказу. Також подорожував по південно-східному Кавказу.
Навесні 1892 р відправився в експедицію для вивчення флори на Сахалін, до Японії, Яви, Цейлону.
З 1893 р відновив читання лекцій в Харківському університеті.
9 квітня 1894 р. Краснов захистив у Московському університеті дисертацію «Трав’яні степи Північної півкулі», за яку був удостоєний наукового ступеня доктора географії та призначений ординарним професором Харківського університету по кафедрі географії. Ця робота стала першою монографією, де степи Землі розглядаються як особлива географічна система. У дисертації Краснов виклав оригінальну геоморфологічну гіпотезу безлісся степів, згідно з якою це явище пояснюється рівнинністю рельєфу та недостатнім дренажем степових вододілів. На прикладі Харківської та Полтавської губерній показав виключне значення цього фактору у розвитку степу та лісу. Великим внеском Краснова в науку була також розробка загальної теорії еволюції геокомплексів Землі починаючи з неогену.
У 1895 р. був відряджений міністерством двору в експедицію в центральну Індію, на Цейлон, в Японію та Китай для вивчення на місці культури чаю, з метою розведення цієї рослини на плантаціях відомства в районі Батумі.
10 травня 1898 р. Краснов одружився з Анастасією Родаковою (онучкою М. Ломоносова), з якою познайомився у будинку Багалія. Вінчання пройшло у сільській церкві під Харковом.
Заснував і очолював (1912—1915) Батумський ботанічний сад на Зеленому Мисі (с. Мцване-Концхі), надавши його експозиціям ландшафтно-географічної структури. Цей сад мав слугувати дослідною установою для акліматизації нових культур в зоні вологих субтропіків Російської імперії. Краснов довів, що тут можна вирощувати чай, мандарини, лимони, хурму, фейхоа тощо.
19 грудня 1914 р. Краснов помер. За заповітом його було поховано на території Батумського ботанічного саду.
Іменем Краснова названо згаслий вулкан висотою 1 094 м на острові Сахалін та декілька видів рослин.
Объяснение: