1.Северный Урал - простирается от Косьвинского Камня и соседнего с ним Конжаковского Камня (59° с. ш.) на юге до северных склонов массива Тельпосиз, а точнее, до берега реки Щугер, огибающей его с севера. Граничит на севере с Приполярным Уралом, на юге - Средний Урал.
Уральский хребет идёт здесь строго с юга на север несколькими параллельными хребтами и увалами общей шириной до 50-60 км. Рельеф среднегорный, с плоскими вершинамию
2. Конжаковский Камень (1569 м), Денежкин Камень (1492 м), Чистоп (1292 м), Отортен (1182 м, на других картах высота 1234 м)[1], Кожим-Из (1195 м), Тельпосиз (1617 м).
3. Среди полезных ископаемых имеются месторождения железных, медных, никелевых и марганцевых руд, а так же бурый уголь.
4. Район расположен на стыке 3-х климатических областей: на западе - континентальный климат с достаточным увлажнением, на севере - умеренный с избыточным увлажнением, на востоке - область континентального климата с достаточным увлажнением.
Господствуют континентальные арктические воздушные массы со стороны Северного Ледовитого океана. Средние t - +16 в июле, -16 в январе. На горные территории приходится достаточное увлажнение, осадки колеблются от 600 до 800 мм в год.
5. Средний многолетний годовой сток рек колеблется от 10,0 до 20,0 л/с с км2. Здесь берут свое начало реки Вишера, Улс, Косьва, впадающие в бассейн реки Кама по западному склону. Печора, с многолетним стоком от 20,0 до 50,0 л/с с км2. По восточной части: Вижай, Ивдель, Сосьва, питающие бассейн р.Обь.
6. Важнейшее значение имеют полезные ископаемые района: железорудные и медные месторождения, а так же марганцевые и никелевые запасы. Однако стоит выделить лесные, именно на Северном Урале сосредоточены промышленные запасы леса. Велико значение водных ресурсов, прежде всего как источник промышленного и бытового значения, + использование для лесосплава.
7.Это один из самых глухих и труднодоступных районов Урала. Севернее Ивделя, Вижая и Ушмы почти нет населённых пунктов и, соответственно, дорог. К горам с востока и запада подступают непроходимые леса и болота. Климат достаточно суровый. В горах много снежников, которые не успевают растаять за лето. Встречаются пятна вечной мерзлоты, причём до широты Конжаковского Камня. Хотя ледников в этих районах нет, в карах Тельпосиза, самого высокого массива Северного Урала найдены два маленьких ледника
Залежно від особливостей рельєфу, клімату та висотної поясності в Українських Карпатах виділяють такі фізико-географічні (природні) області: Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські, Полонинсько-Чорногорські, Рахівсько-Чивчинські й Вулканічні Карпати та Закарпатська низовина (мал. 173).
Передкарпаття розташоване між долиною верхнього Дністра і власне горами. Ширина цієї фізико-географічної області сягає 25-40 км, а довжина - майже 280 км. Рельєф області являє собою глибоко розчленовану височину з висотами від 300 до 550 м, що розміщена у передгірському прогині земної кори. З потужною товщею осадових гірських порід тут пов’язані різноманітні корисні копалини (нафта, природний газ, калійна сіль, озокерит та ін.). Клімат області помірно теплий, перезволожений. У Передкарпатті переважають лучно-лісові природні ландшафти, які на значних площах замінені аграрними: рілля становить понад 40 % території, пасовища і сіножаті - близько 25 %. Передкарпаття вирізняється значною густотою населення, яке, крім сільського господарства, залучене до лісової, промислової, рекреаційної діяльності.Зовнішні Карпати відокремлюються від Передкарпаття уступом заввишки 200-400 м. До складу цієї природної області входять окремі середньовисотні хребти Горган (мал. 175, 176) з асиметричними гірськими схилами, що тягнуться у вигляді пасом. Найвища точка піднімається до 1836 м. Це гора Сивуля Велика. Інші гірські хребти області - це Покутсько-Буковинські Карпати з висотами 900-1000 м, з пологими схилами та куполоподібними вершинами. Ці Карпати перетинають безліч річкових долин, серед яких Прут (мал. 177), Черемош, Сирет та ін. Клімат зовнішніх Карпат, на відміну від Прикарпаття, прохолодний і вологий. Тут чітко простежується висотна поясність, однак переважають лісові ландшафти (понад 60 %). Вони представлені ялицево-буковими, буково-дубово-ялицевими лісами з грабом, кленом, ясенем. У цій області розташований найбільший масив білої ялиці, що перебуває під охороною.Серед інших ландшафтів переважають ті, які змінила людина, зокрема вигони і пасовища (15 %), рілля (12 %), сіножаті (близько 12 %), сади і городи (близько 1 %).
Вододільно-Верховинські Карпати включають Вододільний, Верховинський і Горганський хребти, а також окремі низькогірні масиви, котловини і верховини (мал. 178).
Верховини є своєрідною візиткою цієї природної області. Це малолісисті місцевості незначної висоти (200-250 м), ускладнені увалами, ярами та балками. Клімат області помірний, прохолодний. У природних ландшафтах переважають ялиново-ялицевий лісовий та субальпійський лучний пояси. Тут розташовані легкодоступні гірські перевали: Воротський, Ужоцький, Ясинський, Бескидський. Створені туристичні бази і пансіонати.Проблема
У минулому верховини були вкриті переважно ялиновими та ялиново-ялицевими лісами. Нині ліси збереглися лише в балках та на дуже крутих схилах, а верховини охоплені сільськогосподарськими угіддями та лижними трасами. Чи можна повернути верховинам первісний вигляд? Що необхідно зробити, аби загальмувати утворення безлісих ділянок?
Факти сьогодення
«Біс сидить на верховині, а діла його в долині». Беззастережне вирубування лісу на схилах гір набуло нині небачених масштабів. За останні десять років у Карпатах лісу було вирубано майже в чотири рази більше, ніж посаджено. Оголені гірські схили тепер не можуть перешкоджати стрімким водним потокам, як раніше вони це робили за до дерев. Вода, не затримуючись на гірських вершинах і схилах, одразу ж бурхливими потоками рухається у долини і там переповнює річки. Не закріплені коренями дерев схили легко розмиваються потужними потоками води. Це явище посилює і людина, розорюючи землю на схилах під сільськогосподарські угіддя, перевипасаючи худобу, захаращуючи русла гірських річок. Усе це й призвело до ряду руйнівних повеней, з яких останнім часом по-справжньому катастрофічними були повені 1998 і 2001 років. Отже, не лише «біс на верховині», тобто талі снігові й дощові води, що прийшли з гірських вершин, винні у небезпечному природному явищі під назвою повінь. Таким «бісом», як не дивно, стала сама людина, «діла» якої особливо помітні у гірських областях.
Усі природні компоненти - рельєф, клімат, ґрунти, рослинність, а також ландшафти - підпорядковані тут чіткій вертикальній поясності. Саме в цій природній області випадає найбільша в Україні річна кількість опадів. Літо на полонинах коротке і прохолодне, з частими дощами і туманами, іноді навіть випадає сніг. Взимку опади є постійними гостями високих хребтів. Значні снігопади супроводжуються тут хуртовинами. Основними ландшафтами є лісові, які поступово просуваються схилами, змінюючи свій зовнішній вигляд за складом деревних порід.
Объяснение: