Перед людством неодноразово виникали складні проблеми, часом і планетарного характеру. Повного мірою вони проявилися в останній чверті XX ст. і були зумовлені цілим
комплексом причин. Справді, ніколи раніше саме людство не зростало кількісно в 2,5 раза за життя лише одного покоління, нарощуючи тим самим силу
«демографічного пресу». Ніколи до цього людство не вступало в період НТР,
не досягало постіндустріальної стадії розвитку, не відкривало дороги в космос.
Ніколи раніше для його життєзабезпечення не було потрібно такої кількості
природних ресурсів, які повертаються в навколишнє середовище «відходами».
Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, такої єдиної світової інформаційної системи. Нарешті, ніколи раніше «холодна війна»
не підводила все людство так близько до межі самознищення.
Усе це привернуло увагу до глобальних проблем не тільки політики, а й науки.
Сам термін «глобалістика» увійшов у науковий обіг на рубежі 60-70-х років
XX ст., коли вийшли в світ перші доповіді Римського клубу. Галузь економічної
науки, яка витає ключові планетарні проблеми сучасності і майбутнього людської цивілізації, дістала назву глобалістика. У сферу інтересів цієї галузі науки входять проблеми світового характеру, які або зачіпають інтереси широкого
кола держав чи навіть усього світового співтовариства, або ж ті, що потребують
рішучих дій на основі колективних зусиль з метою усунення загальної загрози
чи запобігання регресу в умовах життя людей. У цей час сформувалося і саме
поняття -«глобальні проблеми*. Глобальними проблемами називають такі, що,
по-перше, стосуються всього людства, усіх країн, народів і соціальних верств;
по-друге, призводять до значних економічних і соціальних втрат, а у випадку
загострення можуть загрожувати існуванню людської цивілізації; по-третє, потребують для вирішення співпраці в загальнопланетарному масштабі та спільних дій усіх урядів і народів.
Суть глобалізації полягає в різкому розширенні й ускладненні взаємозв’язків
і взаємозалежностей як між державами, так і між окремими людьми. З позицій
політичної географії це означає певну зміну ролі державних кордонів, бар’єрна
функція яких з посиленням глобалізації зменшується.
ф Глобалізація, м'форми. Розрізняють три форми глобалізації: економі
Первую научную теорию медленного дрейфа материков сформулировал немецкий метеоролог и геолог Альфред Вегенер. В 1912 он указал на многочисленные сходства в геологическом строении континентов, а также на общность ископаемой флоры и фауны в геологическом Веским доказательством было также совпадение климата в отдаленных эпохах.
Вегенер утверждал, что сначала на поверхности Земли возник тонкий слой гранитных пород. Со временем гранитные глыбы сконцентрировались в один большой праконтинент — Пангею, что произошло около 570—280 млн лет назад. Тогда же образовался праокеан, который окружал эту сушу. Затем Пангея раскололась и продолжала распадаться на более мелкие части. Эта революционная для тех лет теория достаточно просто объясняла многие непонятные геологические факты.
Объяснение:
вот вроде верно)