Географічне положення
Південна Америка - південний материк Західної півкулі між 12°28' пн. ш. (мис Галлінас на півострові Гуахіра) і 53°54' пд. ш. (мис Фроуерд на півострові Брансуік), 34°47' зх. д. (мис Кабу-Бранку) і 81°20' зх. д. (мис Паріньяс).
На півночі материк омивається водами Карибського моря, на сході - Атлантичного океану, на півдні - Магелланової протоки і на заході - Тихого океану. Вузьким Панамським перешийком Південна Америка зв'язана з Центральною і Північною Америкою.
Площа материка 17,65 млн. км2, з островами 18,28 млн. км2.
До складу Південної Америки відносять острови Підвітряні і Тринідад, Фолклендські острови й архіпелаг Вогняна Земля (на півдні якого знаходиться мис Горн, південний край усієї Південної Америки - 55°59' пд. ш.), острови південного Чилі, Галапагос та інші.
Береги
Береги Південної Америки розчленовані дуже слабко, лише на південному заході вони сильно порізані фіордами. Окремі великі затоки глибоко вдаються в сушу: на заході - затока Гуаякіль, на півночі утворивши Венесуельську затоку й озеро-лагуну Маракайбо і на південному сході - Ла-Плата.
На Тихоокеанському узбережжі переважають прямолінійні вирівняні абразивні бухтові й акумулятивні береги, у Перу - переважно скелясті. На Атлантичному узбережжі береги також вирівняні, але вже низинні. На південь від затоки Гуанабара до 30° пд. ш. береги дрібно розчленовані і мають зручні бухти; відкриті серповидні затоки типові для берегів Патагонії.
Так как территория широким фронтом открыта к Северному Ледовитому океану, здесь господствуют арктические воздушные массы. В зимнее время устанавливается мощный барический максимум с очень низкими температурами, отчего образуется устойчивая, обычно безветренная и безоблачная погода.
К Восточной Сибири относятся Верхоянский и Колымский хребты, горная система Черского и возвышенность Чукотки, а также тундровая равнинная часть нижних бассейнов рек Яны, Индигирки и Колымы. На формирование резко континентального климата оказывает влияние прежде всего географическое положение. Из-за большой протяженности территории в меридиональном направлении (73—55° с. ш. ) здесь выделяется три климатических пояса: арктический, субарктический (занимает основную территорию) и умеренный.
Важным климатообразующим фактором является также рельеф. Для горной части этого региона характерна пестрота температурного режима, находящаяся в зависимости от орографических условий. В полузамкнутые горные котловины, долины и на плоскогорья проникает холодный континентальный воздух из Арктики образованию крайне низких температур. Абсолютный минимум иногда достигает —65—70° С. Это самая низкая температура в Северном полушарии («полюс холода» — на Оймяконском плоскогорье) . Зимой устанавливается антициклональный тип погоды, тогда как летом воздух в отдельные дни нагревается до +30° С. Таким образом, максимальная годовая амплитуда температуры достигает 100° С.