Атланти́чний океа́н, раніше Атланті́йський океа́н[1] — другий за величиною та глибиною океан на Землі, загальною площею 106 460 000 kм2 (41 100 000 кв. миль).[2][3] Займає близько 20 % поверхні планети та 29 % її водної поверхні. Океан розділяє так звані «Старий» та «Новий» світи.
Атлантичний океан займає подовжений, S-подібний басейн, що ться поздовжньо між Європою та Африкою на сході та Америками на заході. Як один із компонентів взаємопов'язаного Світового океану, він пов'язаний на півночі з Північним Льодовитим океаном, з Тихим океаном на південному заході, Індійським океаном на південному сході та Південним океаном на півдні (інші визначення описують Атлантичний океан, як розширення на південь до Антарктиди). Екваторіальна протитечія розділяє його на Північний Атлантичний та Південний Атлантичний океани близько 8-ї паралелі північної широти.[4]
Наукові розвідки Атлантики включають експедицію «Челленджера», німецьку метеорну експедицію, обсерваторію Землі Ламонт-Догерті Колумбійського університету та гідрографічне бюро ВМС США.[4]
Объяснение:м
Відповідь:
1. Природні ресурси поділяються на ресурси неживої природи і ресурси живої природи. Речовина природи, яка залучена до суспільного виробництва і складає його сировинну й енергетичну базу. Ресурси поділяються на: первинні, вторинні, невичерпні, вичерпні, відновлювані та невідновлювані.
3. Дефіцит питної води зв'язаний з результатами зміни клімату, з діяльністю людини, яка призводить до скорочення водних ресурсів через забруднення прісноводних екосистем а також з наслідками урбанізації та змін з землевикористанням.
Пояснення:
6) Мел
7)Английский писатель: прозаик и поэт. Родился Джозеф Редьярд Киплинг 30 декабря 1865 в Бомбее (Индия)
8)Первые сообщения о пятнах на Солнце относятся к наблюдениям 800 года до н. э. в Китае, впервые пятна были зарисованы в 1128 году в хронике Иоанна Вустерского. С 1610 года начинается эпоха инструментального исследования Солнца. Изобретение телескопа и его специальной разновидности для наблюдения за Солнцем - гелиоскопа, позволило Галилею, Томасу Хэрриоту, Кристофу Шейнеру и другим учёным рассмотреть солнечные пятна. Галилей, по-видимому, первым среди исследователей признал пятна частью солнечной структуры, в отличие от Шейнера, посчитавшего их проходящими перед Солнцем планетами. Это предположение позволило Галилею открыть вращение Солнца и вычислить его период. Приоритету открытия пятен и их природе была посвящена более чем десятилетняя полемика между Галилеем и Шейнером, однако, скорее всего, и первое наблюдение и первая публикация не принадлежат ни одному из них. Первоначальные исследования фокусировались на природе пятен и их поведении. Несмотря на то, что физическая природа пятен оставалась неясной вплоть до XX века, наблюдения продолжались. К XIX веку уже имелся достаточно продолжительный ряд наблюдений числа пятен, чтобы определить периодические циклы в активности Солнца. В 1845 г. Д. Генри и С. Александер из Принстонского университета наблюдали Солнце с специального термометра (thermopile) и определили, что пятна излучают меньше радиации по сравнению с окружающими областями Солнца.
9) а-НЕТ,б- нет, в- да, г- да, д- нет, е- да, ж- нет, з- нет. и-нет, к- да, л- нет, м- да, н- да, о-да.