Україна
має досить розвинену харчову промисловість, яка в
основному задовольняє внутрішній попит на
продовольство та має вагому роль в експортному
потенціалі країни. Однак її технологічний розвиток
суттєво відстає від розвинених країн. Це вказує на те,
що його важлива роль в динаміці соціально-
економічного розвитку України в контексті глобальних
викликів поки що недостатньо оцінена, а в державі
відсутня активна політика забезпечення динамічного
його розвитку, що обумовлює необхідність більш
глибокого дослідження даної сфери економічної
діяльності. Аналіз проблем розвитку харчової
промисловості України здійснювала низка
дослідників: П. М. Купчак [1], Л. В. Назарова [2],
Л. О. Пашнюк [3], О. Є. Пилипенко [4] та інші. При
цьому здебільшого галузь досліджуються в межах АПК
без прив’язки до соціально-економічних проблем. Так,
доцільно розглянути діяльність харчової
промисловості у більш широкому контексті – реалізації
Цілей сталого розвитку.
Формулювання цілей дослідження. Метою статті є
обґрунтування важливої ролі харчової промисловості в
розвитку соціально-економічного України та
досягненні Цілей сталого розвитку.
Виклад основного матеріалу дослідження.
У 2016 р. у харчовій промисловості України працювало
5198 підприємств, які повністю забезпечили зростаючі
потреби внутрішнього ринку та значний обсяг експорту
продукції. Сьогодні вітчизняна харчова промисловість
об'єднує 22 спеціалізовані галузі, до яких входить
понад 40 основних виробництв. Провідними галузями
є: олійно-жирова промисловість, м'ясна, кондитер-
ська, молочна, спиртова, борошномельна, цукрова.
Однако поскольку каждый из них может быть для данного вида птицы положительным или отрицательным, все они так или иначе влияют на рас птиц, определяя в конечном итоге возможность (или невозможность) существования тех или иных из них в данном месте. Одновременно следует иметь в виду, что действие любого из параметров окружающей птицу среды (например, температуры) влияет на жизнедеятельность ее организма строго определенным образом. Минимальное или максимальное значение фактора (в данном случае — слишком высокие или слишком низкие для определенного вида температуры) губительно для организма, а следовательно, ограничивает рас животного, не его выдержать (тогда как другие виды, имеющие, например, более густое оперение, могут жить и в местах с более низкими температурами). В интервале между максимальным и минимальным значениями экологического фактора лежит зона оптимума, т. е. наиболее благоприятного его значения для данного вида птицы. Но в естественных условиях на птицу одновременно действуют сразу все факторы среды, сложное сочетание влияний которых и обусловливает в конечном итоге рас птиц, их обилие и разнообразие в каждом конкретном месте.
Республика Саха Якутия (в Оймяконе −67,7 °C)