Атланти́чний океа́н, Атлантика — другий за величиною та глибиною океан на Землі, загальною площею 106,5 млн км²[2][3]. Займає близько 20 % поверхні планети та 29 % акваторії Світового океану. Океан поєднує дві найбільші частини світу, Старий і Новий світ. Серед його особливостей — вузька, але сильно видовжена з півночі на південь на 16 000 км форма подібна до літери S. Атлантичний океан другий за глибиною (Пуероториканський жолоб, 8742 м) після Тихого. Середні глибини океану — 3926 м[⇨]. На екваторі океан має найменшу ширину, на півночі й на півдні широко сполучається із холодними полярними водами Північного Льодовитого і Південного океанів. Межі з Індійським і Тихим океанами проведено умовно — від мисів на південних краях Африки і Південної Америки по меридіанах до Антарктиди[⇨]. Атлантичний океан лежить майже в усіх кліматичних поясах, окрім полярних[⇨]. Акваторію океану поділяють на 16 окремих морів і велику кількість заток та бухт різної площі. Історично внутрішнє Середземне море поділяють на менші частини — окремі самостійні моря. Серед морів, окрім окраїнних (Карибське, Північне) багато внутрішніх (Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське). Серед морів унікальне Саргасове море, берегами якому слугують лише морські течії[⇨]. Міжпасатна протитечія близько 8° пн. ш. умовно поділяє океан на дві акваторії з відмінними й своєрідними природними умовами — Північну та Південну Атлантики[4][⇨]. Атлантичний океан був відомий мореходам ще з давніх часів[⇨], але його дослідження розпочалось із епохою Великих географічних відкриттів. З XIX століття океан досліджують океанографічні експедиції провідних країн Європи і Америки, серед його дослідників присутні імена українців, що працювали як в складі російських і радянських морських експедицій, так і в національних наукових проєктах. Серед найвідоміших експедицій слід відзначити британську експедицію на судні «Челленджер», німецьку на судні «Метеор» та багаторічні дослідження радянського судна «Витязь», американської геофізичної обсерваторії в Ламонт-Догерті Колумбійського університету та гідрографічного бюро В
Объяснение:
я хз
Посмотрела с большим интересом! Знаю об этом путешественнике с мировым именем по книгам Юрия Сенкевича, который плавал с Туром на папирусных лодках «Ра» (1969), «Ра-II» (1970) и «Тигрис» (1977-1978).
А вот как раз о первой экспедиции на плоту из бальсовых бревен «Кон-Тики» знала мало. И фильм в большей степени заполнил этот пробел.
После его просмотра захотелось:
a) посмотреть документальный фильм об этих событиях, снятый самим Туром во время плавания, получивший премию «Оскар» в 1951г. Думаю, он даст все ответы о быте отважных на корабле: что ели-пили, как и на чем готовили, что и сколько брали с собой, что учли и в чем просчитались. В замкнутом пространстве каждая мелочь-на вес золота. В фильме многие бытовые вопросы просто не раскрыты должным образом.
b) прочитать книгу «Фату-Хива» об их с женой, Лив Кушерон-Торп, жизни на одноименном острове в полном(!) отрыве от цивилизации. Что должно было завладеть умами молодых и дерзких, что они получив дипломы, бросили все и умчались на край света?? Надеюсь на ответ в книге.
Сюжеты об этом удачно, по-моему, вплетены в общую канву фильма и нам, зрителям, полнее раскрыть для себя характер и стремления Тура Хейердала.
А раз захотелось узнать больше, получить ответы на возникшие вопросы, расширив и свой кругозор, значит фильм затронул и заинтриговал.
Понравилась игра главного героя фильма. Верой и Волей был закален характер его персонажа, что вылилось в такое сильное Стремление познать и доказать, прежде всего себе, то, что занимало твой разум 10 долгих лет. Поставив все на карту, ОН-таки добился своего! И такому мужеству идти до конца позавидовали многие. Тогда и сейчас.
Безумству храбрых поем мы песню!
P.S. Безумно храбрым надо быть, чтоб отправиться покорять океан, не умея плавать…
Тому що екваторіальний кліматичний пояс знаходится на екваторі. Біля екватора гаються досить високі температури протягом року.
Объяснение: