Оскільки країнознавство містить дані з багатьох напрямів знань – географії, етнографії, демографії, історії, економіки, політології, проведення комплексних країнознавчих досліджень потребує енциклопедичних знань про регіони і країни. Це передбачає пошук у різних джерелах відомостей та аналіз потрібної країнознавчої інформації, а також її застосування для розв’язування актуальних проблем.
Усі джерела інформації про регіони та країни світу можна поділити на статистичні, історичні, картографічні, інформаційні. Статистичні джерела інформації дають змогу відобразити певні кількісні співвідношення, а іноді й якісні закономірності розміщення населення і господарства регіонів і країн. Важливим наслідком цього є моделювання різних соціально-економічних процесів та об’єктів.
Аналіз історичних документів у країнознавстві уможливлює розгляд розвитку регіонів і країн у часі. Знання історичного минулого необхідне для розуміння сучасної географії населення і розміщення продуктивних сил, а також для прогнозування їх змін на прикладі конкретних регіонів і країн світу.
Економічні та політичні карти є, з одного боку, інструментом економіко- географічних досліджень будь-якої території, а з іншого – його результатом. Нанесені на карту об’єкти та явища відображають їх взаємо розміщення і взаємозв’язки між ними. Карта є дієвим інструментом наукових досліджень. Через те її використовують на всіх етапах дослідження територій: від збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість географічного матеріалу.
Нині набули важливого значення інформаційні джерела знань. Інтернет та спеціально створені геоінформаційні системи (ГІС) є сучасним засобом збирання, збереження та аналізу різноманітних відомостей про територію. ГІС дають змогу поєднати модельне зображення території з інформаційними таблицями, космічними та аерозображеннями земної поверхні.
Політична карта та її особливості
У вузькому розумінні – це тематична географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нане сенням існуючих кордонів. На ній також зображено столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі. У широкому розумінні політична карта світу є зібранням відомостей про політичну географію світу. Політична карта є нестабільною. Вона відбиває утворення нових незалежних держав, зміну їх політичного статусу, об’єднання країн і втрату ними суверенітету, уточнення кордонів, зміни назв держав. Інколи столиці переносяться до іншого міста або змінюються їх назви. Всі ці зміни фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися.
Що таке територія та акваторія?
Важливим поняттям політичної географії є «територія». У міжнародному праві під територією (від лат. territorium – область) розуміють простори земної кулі з її сухопутною й водною поверхнями, надрами й повітряним простором, а також космічний простір з небесними тілами в ньому.
Ділянку водної поверхні певної водойми або її частини (моря, затоки, порту) у визначених межах називають акваторією (від лат. aqua – вода).
Територія є об’єктом господарської діяльності. За правовим режимом виокремлюють три типи територій: державну територію, територію з міжнародним режимом, територію зі змішаним режимом.
Державною територією є така, що перебуває під суверенітетом певної держави. До територій з міжнародним режимом відносять ті, що лежать поза межами державних територій та перебувають у загальному користуванні всіх держав відповідно до міжнародного права. До територій зі змішаним режимом відносять континентальний шельф і морські економічні зони у Світовому океані
Большую часть территории Казахстана занимает степная равнина, обрамляемая горами на востоке и юго-востоке. В центральных районах страны расположен Казахский мелкосопочник или по-казахски Сары-Арка — «жёлтая степь» , На севере Сары-Арки в верховьях реки Ишим находится столица Казахстана — г. Астана, а западнее от Сары-Арки расположено Тургайское плато и священные горы Улытау.
На востоке Казахстана расположены горы Алтай и Саур-Тарбагатай, а между ними находится озеро Зайсан.
От южной части до восточной части Казахстана протягиваются горы Тянь-Шань и на границе с Киргизией и Китаем достигают 7 000 м над уровнем моря (пик Хан-Тенгри, 6995 м) . На юго-востоке страны расположены хребты Джунгарский Алатау и Заилийский Алатау, у подножья Заилийского Алатау находится бывшая столица Казахстана — г. Алма-Ата.
Каньон реки Чарын. Алматинская область Казахстана. На западе страны лежит Прикаспийская низменность и невысокие горы Мугоджары — южная часть Урала. На полуострове Мангышлак находится впадина Карагие (Батыр) , расположенная на 132 м ниже уровня моря. К востоку от полуострова Мангышлак расположено плато Устюрт, которое расчленяют чинки или крутые выступы.
Вся северная часть Казахстана располагается на Западно-Сибирской равнине. Чуть южнее равнины расположены небольшие горы Кокшетау (Синегорье) .
Рельеф территории Казахстана сложный и pазнообразный: примерно 10 % занимает высокогорье, остальная часть-низменности, равнины, плато и возвышенности.Для юго-запада, севера и центральных районов характерен равнинный рельеф с небольшими высотами в пределах 200-300 м над уровнем моря.Территория Казахстана занимает юго-восточную часть Восточно-Европейской платформы, западные, юго-западные, южные части Урало-Монгольского складчатого пояса, на юго-западе которого расположена обширная равнинная область – Туранская плита, перекрытая мезо-кайнозойским чехлом, из-под которого выступают линейные палеозоиды гор Мугоджар и Каратау.Северный казахстан-Западно-Сибирская равнина, Восток-горная система, Юг-пустынная местность с возвышенностями и сопками, Запад-низменности, впадины и Аральское море. Тектоника:К востоку от Туранской плиты(платформенный чехол плиты-это морские, континентальные, терригенные и карбонатно-терригенные отложения от верхне-триасовых до антропогеновых) выделяется Центрально-Казахстанский палеозойский массив – Сарыарка, Чингиз-Тарбагатайская, Зайсанская линейные складчатые системы, часть Алтае-Саянской складчатой области, субширотный альпийский пояс Северного Тянь-Шаня и Джунгарского Алатау.Восточная часть Казахстана-герциниды Зайсанской складчатой системы.Мугоджары-Уральская складчатая система.Сарыарка образована разновозрастными различно ориентированными блоково-складчатыми структурами(мозаичное строение)
Оскільки країнознавство містить дані з багатьох напрямів знань – географії, етнографії, демографії, історії, економіки, політології, проведення комплексних країнознавчих досліджень потребує енциклопедичних знань про регіони і країни. Це передбачає пошук у різних джерелах відомостей та аналіз потрібної країнознавчої інформації, а також її застосування для розв’язування актуальних проблем.
Усі джерела інформації про регіони та країни світу можна поділити на статистичні, історичні, картографічні, інформаційні. Статистичні джерела інформації дають змогу відобразити певні кількісні співвідношення, а іноді й якісні закономірності розміщення населення і господарства регіонів і країн. Важливим наслідком цього є моделювання різних соціально-економічних процесів та об’єктів.
Аналіз історичних документів у країнознавстві уможливлює розгляд розвитку регіонів і країн у часі. Знання історичного минулого необхідне для розуміння сучасної географії населення і розміщення продуктивних сил, а також для прогнозування їх змін на прикладі конкретних регіонів і країн світу.
Економічні та політичні карти є, з одного боку, інструментом економіко- географічних досліджень будь-якої території, а з іншого – його результатом. Нанесені на карту об’єкти та явища відображають їх взаємо розміщення і взаємозв’язки між ними. Карта є дієвим інструментом наукових досліджень. Через те її використовують на всіх етапах дослідження територій: від збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість географічного матеріалу.
Нині набули важливого значення інформаційні джерела знань. Інтернет та спеціально створені геоінформаційні системи (ГІС) є сучасним засобом збирання, збереження та аналізу різноманітних відомостей про територію. ГІС дають змогу поєднати модельне зображення території з інформаційними таблицями, космічними та аерозображеннями земної поверхні.
Політична карта та її особливості
У вузькому розумінні – це тематична географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нане сенням існуючих кордонів. На ній також зображено столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі. У широкому розумінні політична карта світу є зібранням відомостей про політичну географію світу. Політична карта є нестабільною. Вона відбиває утворення нових незалежних держав, зміну їх політичного статусу, об’єднання країн і втрату ними суверенітету, уточнення кордонів, зміни назв держав. Інколи столиці переносяться до іншого міста або змінюються їх назви. Всі ці зміни фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися.
Що таке територія та акваторія?
Важливим поняттям політичної географії є «територія». У міжнародному праві під територією (від лат. territorium – область) розуміють простори земної кулі з її сухопутною й водною поверхнями, надрами й повітряним простором, а також космічний простір з небесними тілами в ньому.
Ділянку водної поверхні певної водойми або її частини (моря, затоки, порту) у визначених межах називають акваторією (від лат. aqua – вода).
Територія є об’єктом господарської діяльності. За правовим режимом виокремлюють три типи територій: державну територію, територію з міжнародним режимом, територію зі змішаним режимом.
Державною територією є така, що перебуває під суверенітетом певної держави. До територій з міжнародним режимом відносять ті, що лежать поза межами державних територій та перебувають у загальному користуванні всіх держав відповідно до міжнародного права. До територій зі змішаним режимом відносять континентальний шельф і морські економічні зони у Світовому океані