Африка, с более 200 млн га плодородных земель, пригодных для использования в народном хозяйстве, имеет чрезвычайно низкую сельскохозяйственную продуктивность - всего 25 % потенциала. Несмотря на обилие земельных ресурсов, большая часть Африки остается бедной, и слишком мало стран смогли открыть для себя больше возможностей. Полагают, что главная причина этой печальной проблемы может заключаться в плохой системе управления землями и осуществлением права на земельные участки. Например, подавляющее большинство африканских стран используют системы управления земельными ресурсами, которые они унаследовали еще в независимости, наряду с устаревшими методами съемки и картографирования. Неудивительно, что только 10% сельских земель Африки официально зарегистрированы. Остальные 90% используются нелегально и неофициально, что делает их уязвимыми для захвата, экспроприации без справедливой компенсации, и коррупции. Эти последствия сильнее всего сказываются на женщинах-фермерах, которые зачастую являются единственными кормильцами в их семьях. Незарегистрированные земли также являются проблемой в городах, которые в настоящее время становятся все более популярным местом для жизни миллионов бывших сельских жителей. Население быстро развивающихся городов Африки, нуждается в безопасном доступе к землям и гарантии своих прав на участки. К счастью, во всем мире есть успешные примеры улучшения использования земельных ресурсов, которые коренным образом изменили сельское хозяйство. Основываясь на мировом опыте в таких африканских странах, как Гана, Малави, Мозамбик, Танзания и Уганда, предлагают революционизировать сельскохозяйственное производство и искоренить нищету. Эти шаги включают в себя повышение безопасности владения и пользования землей на индивидуальных, и общинных землях; расширение доступа к земле; владение жильем для малообеспеченных и уязвимых семей; разрешение земельных споров; улучшение качества государственных земель; повышение эффективности и прозрачности услуг по управлению земельными ресурсами. Несмотря на то, что плохое управление земельными ресурсами является сложной задачей, проблема не является непреодолимой. Последнее десятилетие стало свидетельством активизации усилий африканских стран в области развития земельной политики и внедрению новаторских подходов к совершенствованию управления земельными ресурсами.
Відповіді та роз'яснення
Anya1999li
Мідлінг
Китай є багатонаціональною країною з більш ніж 55 національностей. Китайці становлять близько 90% від загальної чисельності населення. На додаток до них, є багато представників лінгвістичних меншин, що належать до різних лінгвістичних сімей і груп, основні з яких-монголи корейців Какас Манчу. Китай займає 1-е місце в світі за чисельністю населення.
Відповіді та роз'яснення
Anya1999li
Мідлінг
Китай є багатонаціональною країною з більш ніж 55 національностей. Китайці становлять близько 90% від загальної чисельності населення. На додаток до них, є багато представників лінгвістичних меншин, що належать до різних лінгвістичних сімей і груп, основні з яких-монголи корейців Какас Манчу. Китай займає 1-е місце в світі за чисельністю населення.
2.Під етнографічною групою або субетносами розуміють певну групу людей, що належить до конкретногоетносу. Вона зберігає традиційні елементи побутової культури,діалектні відмінностівмовіі складає історико-культурну спільність. Традиційно-побутові особливості етнографічних груп (субетносів) виявляються в одязі, житлі, звичаях, обрядах, фольклорі, народній музиці та декоративно-прикладному мистецтві.
Поява етнографічних груп зумовлена історичними особливостями розвитку окремих територіальних груп конкретної народності чи нації, їх соціальним і політичним становищем, географічними умовами, заняттями, що позначається на культурі і побуті цих груп. Часто такі групи мають самоназву і виступають етнографічними групами (субетносами) конкретного етносу
3.Кожен народ створює свою особливу, неповторну культуру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами спілкування та діяльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією і релігією, мораллю і правом тощо.
Проте головним фактором творення людського в людині є мова. Саме людська мова є основою загальнолюдського в розмаїтті культур. Але водночас це завжди мова певного народу, певного етносу, що закладає основи різноманітності, багатоманітності культур.
Культура дається людині через мову і в мові. Можна сказати навіть більше: лише завдяки мові як суспільно-історичному здобутку людина і стає людиною.
Тому ще Сократ звертався до людини: "Заговори, щоб я тебе побачив".
Сутність людини міститься і виявляється в мові. Оволодіваючи мовою і мовлячи (розмовляючи) між собою і з собою, люди відкривають для себе світ свого людського буття.
У національній культурі національні особливості виявляються не лише в мові, а і в інших чинниках:
Взаємозв’язок між тектонічними структурами, формами рельєфу і корисними копалинами прослідковується наступним чином:
Платформа (тектоніка) – рівна та стійка ділянка земної кори. На поверхні їй відповідають рівнинні форми рельєфу, сформовані денудацією (руйнуванням). Тому в межах таких ділянок переважають акумулятивні (накопичені) корисні копалини – нафта, газ, вугілля. Якщо в межах платформи на поверхню виходить кристалічний щит – тоді переважають магматичні (мінеральні) корисні копалини – руди чорних, кольорових та дорогоцінних металів.
Геосинклинальний (сейсмічний) пояс - на поверхні йому відповідають гірські форми рельєфу. Тут переважають мінеральні копалини – метали, кварцити тощо.