Объяснение:
Забруднення атмосфери
Одна з найгостріших екологічних проблем, зумовлених посиленням техногенного впливу на природне середовище, пов'язана зі станом атмосферного повітря. Вона включає ряд аспектів.
По-перше, охорона озонового шару необхідна у зв'язку із зростанням забруднення атмосфери фреонами, оксидами азоту і ін. До середини XXI ст. це може привести, за оцінками вчених, до зниження вмісту стратосферного озону на 15%.
По-друге, зростання концентрації СО2, що відбувається в основному за рахунок згоряння викопного палива, зменшення площ лісів, виснаження гумусового шару і деградації ґрунтів. До середини XXI ст. очікується подвоєння концентрації газу, що мала місце перед початком НТР. У результаті «тепличного ефекту» до 30-х рр. XXI ст. може статися підвищення середньої температури приземного шару повітря на 3 ± 1,5оС, причому максимальне потепління станеться в приполярних зонах, мінімальне — біля екватора. Очікується збільшення швидкості танення льодовиків і підняття рівня океану з темпом понад 0,5 см/рік.
По-третє, кислотні опади стали істотними компонентами атмосфери. Вони випадають у країнах Європи, Північної Америки, а також у районах найбільших агломерацій Азії і Латинської Америки. Головна причина кислотних опадів — надходження сполук сірки і азоту в атмосферу при спаленні викопного палива в стаціонарних установках і двигунах транспорту. Кислотні опади завдають шкоди будівлям, пам'ятникам і металевим конструкціям, викликають дигресію і загибель лісів, знижують урожай багатьох сільськогосподарських культур, погіршують родючість ґрунтів, що мають кислу реакцію, і стан водних екосистем.
Забруднення та виснаження водних ресурсів
Проблема виснаження водних ресурсів викликана зростанням споживання води промисловістю, сільським і комунальним господарствам, з одного боку, і забрудненням водних джерел — з іншого. Щорічно людством використовується в середньому до 6000 км3 води, з них у сільському господарстві близько 3400, промисловості 2200, на комунально-побутові потреби 400 км3. Забруднення багатьох водних об'єктів суші (особливо в країнах Західної Європи і Північної Америки) і вод Світового океану досягло небезпечного рівня. Щорічно в океан потрапляє (млн т): 0,2 — 0,5 отрутохімікатів; 0,1 — хлороорганічних пестицидів; 5 — 11 — нафти і інших вуглеводнів; 10 — хімічних добрив; 6 — фосфорних сполук; 0,004 — ртуті; 0,2 — свинцю; 0,0005 — кадмію; 0,38 — міді; 0,44 — марганцю; 0,37 — цинку; 1000 — твердих відходів; 6,5 — 50 — твердого сміття; 6,4 — пластмас. У Північній Атлантиці нафтова плівка займає 2 — 3% площі. Найбільш забруднені нафтою Північне і Карибське моря, Перська затока, а також прилеглі до Африки і Америки ділянки, де здійснюється її перевезення танкерним флотом.
Деградація грунту
Одна з головних екологічних проблем пов'язана з погіршенням стану земельних ресурсів. За історичний час внаслідок прискореної ерозії, дефляції і інших негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель. До утворення пустель схильна площа в 4,5 млрд га, на якій проживає близько 850 млн людей Пустелі швидко розвиваються (до 5 — 7 млн га на рік) у тропічних районах Африки, Азії і Америки, а також в субтропіках Мексики. Швидкість зникнення лісів становить 6 — 20 млн га на рік.
ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського» стверджує, що агрономічні властивості ґрунтів нині в плачевному стані. Дослідження останніх 50 років довели, що мінеральні добрива швидко підвищують урожайність, але вони й швидко виснажують ґрунт. Тому нині винайшли ще одне розв'язання цього питання. Це аеробне компостування.
I. Формирующаяся урбанизация. На данном этапе доля городского населения не превышает 50%, наблюдается возникновение новых городов, в частности, за счёт перехода некоторых сельских поселений в разряд городских. Особенно быстро растут крупные города. При этом рост крупнейшего в стране города, обычно столицы или главного морского порта, значительно опережает остальные. Рост крупнейших городов порой происходит в форме "ложной” урбанизации, то есть формирования трущобных кварталов, заселённых бедными выходцами из сельской местности. В настоящее время многие страны Африки и Азии переживают этот этап процесса урбанизации.
II. Развитая урбанизация – этап, который характеризуется высокими темпами роста городов-миллионеров и формированием агломераций вокруг крупных городов. Удельный вес горожан в населении страны превышает отметку в 50%, новые города уже практически не возникают, но имеющиеся города, особенно крупные, быстро развиваются, складываются групповые системы городов. Этот этап урбанизации присущ многим странам Восточной Европы, СНГ, Латинской Америки, Северной Африки, Юго-Западной Азии, Океании.
III. Зрелая урбанизация – этап процесса урбанизации, наблюдаемый в наиболее развитых странах Европы, США, Канаде, Австралии, Японии, Израиле. На этой стадии население центров крупных городов постепенно переселяется в загородную зону, однако продолжает работать, учиться, вести разнообразную деятельность в городе, для чего каждый день приезжает в город. В результате центры городов превращаются в деловые районы, где развивается предпринимательство, банковский и финансовый сектор, управление, а жилые массивы всё больше удаляются от центра. Подобный социально-географический процесс называется субурбанизацией. На этапе зрелой урбанизации по мере развития современных технологий транспорта и связи отрасли городской экономики и городской образ жизни широко распространяются и в сельской местности, в результате условия жизни в городах и сёлах значительно сближаются. При том, что сёла официально сохраняют свой сельский статус, их облик и среда практически не отличаются от городских поселений. Этот процесс сглаживания социально-экономических различий и границ между городскими и сельскими поселениями получил название рурбанизация.