Промислове виробництво країни розміщене нерівномірно. На його гео-графію впливає територіальний поділ праці, відмінності в історичних, природних та економічних умовах окремих регіонів України. Більшість сучасних промислових підприємств має певну спеціаліза-цію, тобто виготовляє однорідну продукцію. Це сприяє зниженню ви-трат і підвищенню продуктивності праці, що виміряється кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції, або кількістю продукції, виробленої за одиницю часу. Багато спеціалізованих підприємств коо-перуються між собою, що проявляється в тісному співробітництві між ними з метою виготовлення певної продукції. Особливо це характерне для машинобудування. Суспільство зацікавлене у високій продуктивності праці. Чим вона вища, тим вища ефективність виробництва, що визначається співвідно -шенням виробленої продукції й витрат (сировина, матеріали, праця) на його виготовлення. Показником ефективності є собівартість — фінансові витрати підприємства на виробництво й реалізацію одиниці продукції. Ще одним шляхом підвищення ефективності виробництва є раціо-нальна територіальна структура господарства. Вона передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємозалежних галузей і виробництв на тери -торії держави та вдосконалення наявних. В Україні найвища концентрація добувних та обробних підприємств галузі характерна для індустріально розвинених областей із переважан -ням важкої промисловості (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Лу -ганська). Високий рівень розвитку обробної промисловості характерний для Київської (включаючи Київ), Харківської, Львівської та Одеської об -ластей, де основні виробництва зосереджені в обласних центрах. Загалом рівень концентрації промислового виробництва країни є високим. У майбутньому пріоритетним напрямком у промисловій політиці має ста-ти прискорення розвитку наукоємних і високотехнологічних виробництв, підвищення конкурентоспроможності продукції галузі. Для цього необ-хідно підтримати вітчизняних товаровиробників; більше використовувати національні науково-технічні розробки; сприяти впровадженню у вироб-ництво нових видів продукції, матеріалів і технологій; зменшити витрати сировинних, енергетичних і трудових ресурсів на одиницю продукції. Ознакою змін у промисловості має стати зростання ролі сучасних галу-зей обробної промисловості, передусім точного машинобудування.
Городские поселения — населенные пункты, выполняющие следующие народнохозяйственные функции (одну или несколько в различных сочетаниях): 1) промышленную; 2) транспортную; 3) организационно-хозяйственную, культурно-политическую и административную; 4) функции организации отдыха и лечения (курорты). Для определения городских поселений необходимо исходить из совокупности признаков: численности населения, его занятости, экономического и культурного значения населенного пункта — с учетом местных особенностей различных стран и районов. К сельским поселениям можно отнести в основном небольшие населенные пункты, жители которых занимаются территориально рассредоточенными видами деятельности. Для сельских поселений существует великое множество названий. Если взять только Россию, то здесь — это села, деревни, выселки, хутора, станицы и т.д. В других странах применяются свои специфические названия (аулы, кишлаки и др.). И хотя названия отражают в некоторой степени функциональную специфику сельского поселения, говорить о научной типологии сельских поселений на этой основе вряд ли возможно. По преобладающим функциям в общественном разделении труда можно выделить два крупных типа сельских поселении: сельскохозяйственные и несельскохозяйственные. Выделяется также тип — агроиндустриальные поселки.
природних та економічних умовах окремих регіонів України.
Більшість сучасних промислових підприємств має певну спеціаліза-цію, тобто виготовляє однорідну продукцію. Це сприяє зниженню ви-трат і підвищенню продуктивності праці, що виміряється кількістю часу,
витраченого на виробництво одиниці продукції, або кількістю продукції,
виробленої за одиницю часу. Багато спеціалізованих підприємств коо-перуються між собою, що проявляється в тісному співробітництві між
ними з метою виготовлення певної продукції. Особливо це характерне
для машинобудування.
Суспільство зацікавлене у високій продуктивності праці. Чим вона
вища, тим вища ефективність виробництва, що визначається співвідно -шенням виробленої продукції й витрат (сировина, матеріали, праця) на
його виготовлення. Показником ефективності є собівартість — фінансові
витрати підприємства на виробництво й реалізацію одиниці продукції.
Ще одним шляхом підвищення ефективності виробництва є раціо-нальна територіальна структура господарства. Вона передбачає науково
обґрунтоване розміщення взаємозалежних галузей і виробництв на тери -торії держави та вдосконалення наявних.
В Україні найвища концентрація добувних та обробних підприємств
галузі характерна для індустріально розвинених областей із переважан -ням важкої промисловості (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Лу -ганська). Високий рівень розвитку обробної промисловості характерний
для Київської (включаючи Київ), Харківської, Львівської та Одеської об -ластей, де основні виробництва зосереджені в обласних центрах. Загалом
рівень концентрації промислового виробництва країни є високим.
У майбутньому пріоритетним напрямком у промисловій політиці має ста-ти прискорення розвитку наукоємних і високотехнологічних виробництв,
підвищення конкурентоспроможності продукції галузі. Для цього необ-хідно підтримати вітчизняних товаровиробників; більше використовувати
національні науково-технічні розробки; сприяти впровадженню у вироб-ництво нових видів продукції, матеріалів і технологій; зменшити витрати
сировинних, енергетичних і трудових ресурсів на одиницю продукції.
Ознакою змін у промисловості має стати зростання ролі сучасних галу-зей обробної промисловості, передусім точного машинобудування.