Легка промисловість є перспективна галузь, що спеціалізується на випуску непродовольчих товарів народного вжитку. Вона забезпечує населення нашої держави взуттям, одягом, трикотажними виробами, тканинами, і іншими предметами народного вжитку. Також доцільно було звернути увагу на те, що на легку промисловість України доводиться близько 50% від всього випуску непродовольчих товарів народного вжитку. В умовах орієнтації економіки в України на соціальні потреби населення, саме цій галузі належить провідна роль в підвищенні рівня життя населення за рахунок його забезпечення непродовольчими товарами високої якості.
Комплекс по виробництву товарів народного вжитку - важлива складова частина економіки країни, яка повинна сприяти стабілізації загальноукраїнського споживчого ринку. Серед товарів народного вжитку виділяють продовольчі і непродовольчі. Серед непродовольчих товарів виділяються вироби культурно-побутового і господарського призначення, вироблені в галузях важкої індустрії і легкої промисловості.
Продукція легкої промисловості орієнтована не лише на задоволення потреб населення країни, але і на випуск багатьох видів сировини і допоміжних матеріалів для інших галузей (машинобудування, харчової промисловості та ін.). З продукції виробничого призначення випускається в основному безліч різновидів технічної виробничої тканини, налагоджується випуск нового вигляду виробничої сировини на підприємствах легкої промисловості.
Легка промисловість, яка ще зовсім нещодавно була галуззю з потужним джерелом надходження коштів до бюджету, сьогодні знаходиться у складному становищі. Одна з найважливіших галузей промисловості, яка завжди була сильною в Україні, зараз гине, і цим стурбовані багато провідних фахівців. Багато підприємств, що мали у минулому світове значення зараз скоротили обсяг виробництва або оголошені банкрутами.
На даний момент перед швейною промисловістю України поставлено завдання формування і розміщення державних замовлень, координування діяльності підприємств, пов'язаної з виконанням цих завдань; завдання розробки програм перспективного розвитку нового вигляду сировини і сприяння збалансованому розвитку підгалузей.
Швейна промисловість вирішує одночасно багато завдань державного
рівня. Галузь є однією з найбільш соціально вагомих, адже вона має
забезпечувати населення високоякісною швейною продукцією; задовольняти
матеріальні потреби людей з урахуванням специфіки попиту в різних областях; повніше використовувати трудові ресурси в районах важкої металургії.
Сучасна ситуація в економіці України потребує розв’язання таких
кардинальних взаємопов’язаних проблем, як вихід із кризи та піднесення і
розвиток виробництва. Та якою б важкою не була в даний момент ситуація в швейній промисловості, вона зовсім не безвихідна. Отже, швейна промисловість також є перспективна галузь, тому слід перерахувати деякі перспективи розвитку, в разі реалізації яких швейна промисловість України повернула б втрачену силу.
Таким чином, потрібно розпочати з розробки системи оподаткування, яка б стимулювала збільшення обсягів виробництва конкурентноспроможних товарів, успішне їх оновлення, підвищення якості, зменшення ціни, а також технічного переоснащення підприємств, впровадження нових технологій виробництва товарів.
Проблема скорочення витрат і управління ними – важливий напрям реформування всіх підприємств і, зокрема, швейного виробництва. В умовах жорсткої конкуренції, особливо з боку виробників, що імпортують в нашу державу продукцію швейної промисловості з нижчими цінами, збільшення прибутковості швейних підприємств за рахунок підвищення цін на продукцію практично неможливе. Це означає, що необхідно знижувати собівартість швейної продукції і покращувати її якісні показники, що і приведе до збільшення прибутку.
Отже, узагальнюючи все викладене вище, можна зробити висновок, що наступним кроком буде організація контролю за використанням оборотних коштів, який повинен включати: вибір показників, які характеризують стан і використання оборотних коштів; здійснення систематичного за використанням оборотних коштів і фіксація параметрів їх стану; визначення відхилень фактичних показників від запланованих і встановлення причин їх виникнення; розробка заходів щодо припинення використання оборотних коштів; стимулювання розвитку власної сировинної бази легкої промисловості; створення конкурентноспроможності українських підприємств із зарубіжними фірмами, шляхом використання їх позитивного досвіду на вітчизняному ринку; впровадження науково-технічного прогресу в сферу легкої промисловості України.
