В основі обох материків лежать давні докембрійські платформи. Хвиляста поверхня фундаменту Північноамериканської платформи сприяла формуванню різних за висотою рівнин. На північному сході як Північної, так і Південної Америки фундаменти платформ виходять на поверхню, утворюючи щити, на яких сформувалися височини. Південно-східна частина фундаментів платформ обох материків перекрита потужною товщею осадових відкладів. Найбільша область мезозойської та альпійської складчастості виникла на заході материків внаслідок руху Тихоокеанської літосферної плити назустріч Північноамериканській та Південноамериканській літосферним плитам. Саме тут підносяться у Північній Америці Кордильєри— одна з найвеличніших гірських систем, а в Південній Америці — Анди. На відміну від Південної Америки, на сході Північної Америки є область каледонської та герцинської складчастості, на якій розташовані старі невисокі гори Аппалачі. Навколо Мексиканської затоки утворилася молода платформа палеозойського віку.
Клімат і води. У розподілі температури вод Індійського океану також чітко простежується зональність. З віддаленням від екватора і тропіків до високих широт води стають дедалі холоднішими. Прибережні тропічні води Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Так, температура вод у Червоному морі та Перській затоці становить +34°С — +35°С, а біля берегів Антарктиди — -1,8°С. Від температури води залежить і температура повітря. Найкраще повітря прогрівається в екваторіальних і тропічних широтах, де його температура впродовж року становить +27°С — +32°С, а на півночі Аравійського моря і Бенгальської затоки влітку досягає +40°С. Широтна зональність добре помітна також і в розподілі атмосферних опадів над океаном. В екваторіальних широтах тут випадає за рік близько 3 000 мм опадів. У районі тропіків — у Червоному морі, Перській затоці, на півночі Аравійського моря — їх кількість не перевищує 100 мм за рік. Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34%о, то у тропічному поясі — 37%о. У Червоному морі, де сухі гарячі вітри з материка зумовлюють надзвичайно високу випаровуваність гається найвища солоність океанічних вод у світі — близько 42%о.
ответ:ответ:
В основі обох материків лежать давні докембрійські платформи. Хвиляста поверхня фундаменту Північноамериканської платформи сприяла формуванню різних за висотою рівнин. На північному сході як Північної, так і Південної Америки фундаменти платформ виходять на поверхню, утворюючи щити, на яких сформувалися височини. Південно-східна частина фундаментів платформ обох материків перекрита потужною товщею осадових відкладів. Найбільша область мезозойської та альпійської складчастості виникла на заході материків внаслідок руху Тихоокеанської літосферної плити назустріч Північноамериканській та Південноамериканській літосферним плитам. Саме тут підносяться у Північній Америці Кордильєри— одна з найвеличніших гірських систем, а в Південній Америці — Анди. На відміну від Південної Америки, на сході Північної Америки є область каледонської та герцинської складчастості, на якій розташовані старі невисокі гори Аппалачі. Навколо Мексиканської затоки утворилася молода платформа палеозойського віку.