Объяснение:
Стічні води та методи їх очищення
У річках й інших водоймищах відбувається природний процес самоочищення води. Проте він протікає поволі. Доки промислово-побутові скиди були незначні, річки самі справлялися з ними. У наше індустріальне століття у зв’язку з різким збільшенням відходів водоймища вже не справляються з таким значним забрудненням. Виникла необхідність знешкоджувати, очищати стічні води й утилізувати їх.
Очищення стічних вод – обробка стічних вод з метою руйнування або видалення з них шкідливих речовин. Звільнення стічних вод від забруднення – складне виробництво. В ньому, як і в будь-якому іншому виробництві, є сировина (стічні води) та готова продукція (очищена вода).
Методи очищення стічних вод можна розділити на механічні, хімічні, фізико-хімічні й біологічні, коли ж вони застосовуються разом, то метод очищення і знешкодження стічних вод називається комбінованим. Застосування того або іншого методу у кожному конкретному випадку визначається характером забруднення і ступенем шкідливості домішок.
Суть механічного методу полягає в тому, що із стічних вод шляхом відстоювання і фільтрації видаляються механічні домішки. Грубодисперсні частинки залежно від розмірів уловлюються ґратами, ситами, пісковловлювачами, септиками, гнойовловлювачами різних конструкцій, а поверхневі забруднення – нафтопастками, бензомасловловлювачами, відстійниками й ін. Механічне очищення дозволяє виділяти з побутових стічних вод до 60-75% нерозчинних домішок, а з промислових – до 95%, багато з яких як цінні домішки використовуються у виробництві.
Хімічний метод полягає в тому, що в стічні води додають різні хімічні реагенти, які вступають в реакцію із забруднювачами й облягають їх у вигляді нерозчинних осадів. Хімічним очищенням досягається зменшення нерозчинних домішок до 95% і розчинних – до 25%.
При фізико-хімічному методі обробки із стічних вод видаляються тонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні та речовини, які погано окислюються. Найчастіше з фізико-хімічних методів застосовуються коагуляція, окислення, сорбція, екстракція і т. д. Широке застосування знаходить також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин у стічних водах і витяганні металів, кислот й інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудах – електролізерах. Очищення стічних вод за до електролізу ефективне на свинцевих і мідних підприємствах, в лакофарбовій і деяких інших областях промисловості.
Забруднені стічні води очищають також за до ультразвуку, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувало себе очищення шляхом хлорування.
Серед методів очищення стічних вод велику роль відіграє біологічний метод, оснований на використанні закономірностей біохімічного і фізіологічного самоочищення річок й інших водоймищ. Є декілька типів біологічних пристроїв по очищенню стічних вод: біофільтри, біологічні ставки й аеротенки.
ветер перегоняет облака с места на место, разносит воду по всей земле.
если бы не ветер, в сухие места не приходили бы тучи и облака. там не было бы дождей и снега. пересохли бы ручьи, реки, озёра и колодцы.
от дыхания людей, от пыли заводских труб ещё в древности человек научился строить лодки и корабли. они двигались медленно — при вёсел.
грести вёслами было тяжело. потом люди научились пользоваться ветром. на корабли стали ставить мачты с парусами. ветер надувал паруса и толкал корабли вперёд.
больше не знаю)
Внешней называется миграция, при которой пересекаются государственные границы, а ее, в свою очередь, подразделяют на две основные разновидности — межконтинентальную и внутриконтинентальную (хотя такое разделение условно). По отношению к данной стране внешнюю миграцию можно подразделить на эмиграцию, иммиграцию и реэмиграцию (репатриацию). Эмиграция — выезд из одной страны в другую на постоянное место (иногда на неопределенно длительный период) проживания, как правило, с изменением гражданства. Лицо, выезжающее из страны с целью постоянного (или на длительный срок) проживания в другом государстве, определяется понятием эмигрант. Иммиграция — въезд в страну иностранных граждан с целью постоянного в ней проживания (или длительного пребывания) и, как правило, получения ее гражданства. Лицо, въезжающее в другую страну на постоянное место жительство, как правило, с целью получения ее гражданства, называется иммигрантом. Реэмиграция — добровольное, самостоятельное возвращение эмигрантов на родину.
В соответствии с временным критерием миграцию подразделяют на два вида: безвозвратную, или постоянную, и возвратную, или временную. Безвозвратные миграции связаны с изменением места жительства более чем на год и зачастую со сменой гражданства. Возвратные миграции предполагают переселение на какой-то определенный срок, что обычно связано с учебой, временной занятостью и т.д. По данному критерию нередко выделяют также сезонную миграцию, включающую ежегодные перемещения людей в определенные периоды года, и маятниковую миграцию, определяемую как регулярные передвижения населения из одного населенного пункта в другой и обратно.