Великий артезіанський басейн сформувався близько 130 мільйонів років тому. Європейці виявили воду, коли в 1878 році поблизу Бурка був затоплений канал. Артезіанський басейн - це низовинна область, де ґрунтові води під тиском навколишніх шарів скелі витискаються назовні.
Вода басейну Великого Артезіанського басейну утримується в декількох шарах пісковиків, закладених континентальною ерозією вищого ґрунту в тріасовий, юрський та ранньокрейдовий періоди. Пісковик, незабаром, був покритий шаром морської осадової скелі, що утворило обмежувальний шар - тим самим затримуючи воду у водоносному горизонті пісковику. Східний край басейну був піднятий, коли утворився Великий подільний хребет. Інша сторона була створена від ландшафтів Центрально-Східної низовини та Великого Західного плато на захід. Непроникні породи обмежують водоносні горизонти, внаслідок чого ґрунтові води залишаються під тиском. Оскільки пісковики проникні, вода поступово пробивається через пори між піщаними зернами, протікаючи зі швидкістю від одного до п’яти метрів на рік.
Великий артезіанський басейн став важливим інструментом для водопостачання, особливо для сільської частини материкової Австралії. Артезіанська джерельна питна вода має багато кальцію. Здорова артезіанська джерельна питна вода - одне з найкращих природних джерел кальцію у світі бутильованої води.
це дві різні частини світу. Антарктида це материк на півдні, під дуже товстим шаром льоду. А Антарктика вважається щатопленим материком