1.Климат этого материка очень разнообразный – северная его часть холодная, а южная, наоборот, чрезвычайно жаркая, центральные районы довольно засушливые, а Атлантическое и Тихоокеанское побережья в основном влажные.
2.От климата зависит урожайность. Если климат сухой и жаркий, то очень трудно выращивать растения. Не получится выращивать растения и в постоянной мерзлоте. Если не будет растений, не будет пищи для скота. А в холоде многие животные могут и не выжить. В районах с благоприятным климатом сельское хозяйство развивается быстрыми темпами. Если климат в меру теплый и нет засухи, то нет проблем с выращиванием растений и разведением скота.
3.Реки Евразии выносят в Мировой океан почти половину всех вод, стекающих с суши планеты. По объему речного стока континент превосходит все материки. Из 14 величайших рек мира (протяженностью более 3 тыс. км) боЂльшая часть находится в Евразии: Янцзы, Хуанхэ, Меконг, Инд, Лена, Обь, Енисей, Волга.
4.Значительные площади Евразии покрыты современными ледниками.
Они имеются на многих северных островах - в Исландии, на Шпицбергене, на Новой Земле и на других островах, а также в самых высоких горах - в Альпах, Гималаях, на Тянь-Шане и Памире. Сползая вниз, горные ледники дают начало многочисленным рекам. В странах с жарким и сухим климатом их вода расходуется на орошение, без которого невозможно выращивать культурные растения. Особенно широко используют воды Хуанхэ, Янцзы, Инда, Ганга. В нашей стране это Амударья, от которой в сторону Каспийского моря прорыт Каракумский канал.
ответ:Лісостепова зона
Лісостепова зона ться на схід від широколистянолісової зони до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна мережа звивиста, але добре ться за суцільним поширенням північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішанолісові ландшафти.
Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Вона ться по лінії суцільного поширення чорноземів глибоких середньогумусних, характерних для південнолісостепових ландшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.
Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.
Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.
Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.
Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.
Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах
Объяснение:так
подпишись на меня и я на тебя