Восточно-Европейская равнина (Русская равнина: нидерл. Russisch Laagland; Сарматская равнина: итал. Bassopiano sarmatico) — обширная равнина в Восточной Европе, составная часть Европейской равнины от побережья Балтийского моря до Уральских гор, от Баренцева и Белого морей — до Чёрного, Азовского и Каспийского. На северо-западе ограничена Скандинавскими горами, юго-западе — Судетами и другими горами центральной Европы, юго-востоке — Кавказом, а на западе условной границей равнины служит река Висла
ответ
Объяснение:
Серед континентів Кордильєри Півн. Америка займає провідне місце за запасами вугілля, зал. руд, ільменіту, руд вольфраму, молібдену, рідкісноземельних металів, свинцю, срібла, цинку, бариту, калійних солей, азбесту, графіту, 2-е місце за запасами нафти, природного горючого газу, самородної сірки (після Азії), руд літію і міді (після Півд. Америки), золота, платиноїдів, сурми, фосфоритів (після Африки), 3-є — за запасами урану, ніобію, танталу, флюориту. Тут зосереджені також значні запаси руд берилію, кобальту, нікелю і інш. Енергетичні ресурси. Пошуково-розвідувальне буріння на нафту і газ в Півн. А. ведеться з 1859. До сьогодні виявлено понад 80 нафтогазоносних басейнів, відкрито понад 19 тис. нафт. і 10 тис. газових родов. Запаси нафти і газу зосереджені г.ч. у США, Канаді і Мексиці. Нафт. родов. відомі також в Гватемалі, на Кубі в Тринідаді і Тобаго. Найбільшим в Півн. А. є унікальний Мексиканської затоки нафтогазоносний басейн. Суттєві запаси мають Пермський та Зах. Внутрішній нафтогазоносні басейни, Уїллістонський, а також басейни Іллінойський, Мічиганський, Гудзонової затоки, Баффіно-Лабрадорський і інш. У Зах.-Канадському бас., крім запасів звичайної, враховуються запаси т.зв. синтетичної нафти, що видобувається з бітумінозних пісків району Атабаска. У Півн. А. (г.ч. США) є великі родов. нафтоносних сланців.
Древняя Спарта — образец аристократического государства, которое в целях подавления недовольства огромной массы подневольного населения (илотов) сдерживало развитие частной собственности и успешно сохраняло равенство среди самих спартанцев. Организация политической власти у спартанцев была типичной для периода распада племенного строя: два родоплеменных вождя (возможно, как результат объединения ахейских и дорийских племён), совет старейшин, народное собрание. В VI веке до н. э. сложился так называемый «ликургов строй» (установление илотии, укрепление влияния общины Спарты путём уравнивания их в экономическом отношении и политических правах и превращения этой общины в военный лагерь). Во главе государства стояли два архагета, которые выбирались каждый год путём гадания по звёздам. Им подчинялось войско, и они имели право на большую часть военной добычи, обладали правом жизни и смерти в походах.