. Зміна погляду на ґрунт. Це не субстрат, який можна просто використовувати «без віддачі», це живе середовище зі своїми законами розвитку та існування.
2. Використання безплужної системи обробітку ґрунту. Потрібно переходити на мінімальний обробіток. При традиційних методах ми втрачаємо вологу, а значить і врожай. Мінімальний обробіток допомагає зберігати вологу.
3. Планування сівозмін на 5-7 років вперед з обов’язковим включенням 30% бобових трав. Планування сівозмін на такий досить тривалий період може бути непростим завданням, адже є певні потреби ринку, які аграрії хочуть відслідковувати та враховувати. Проте потрібно вчитися працювати саме з довгостроковим плануванням щоб отримувати хороші врожаї.
4. Внесення гноєвих компостів. Зараз тваринництво значно скоротилося, тому з внесенням у ґрунти достатньої кількості органічних добрив виникають проблеми. Проте внесення компостів потрібно зробити обов’язковим етапом аграрного виробництва. Технологія приготування компостів при цьому великого значення не має.
5. Робота з рослинними рештками. Це корисно не лише для ґрунту, але й для самого сільгоспвиробництва. Для лущення стерні слід використовувати деструктори, також необхідно застосовувати азотфіксуючі бактерії.
6. Застосування сидератів та багаторічних трав. Без сидерації на деяких ґрунтах сьогодні взагалі неможливо отримати хороший урожай. Використовувати сидерацію слід як мінімум один раз на 5 років.
7. Застосування біологічних препаратів для захисту рослин. Біопрепарати — хороший інструмент для вирощування врожаю. Дуже інтенсивно розробляють сьогодні біопрепарати в Європі, шукають нові штами бактерій, нові підходи. Вже за 10 років вони можуть надати органікам хороший інструмент для вирощування урожаю. Є подібні фабрики і в Україні, але їм потрібно більше часу, бо поки що вони нарощують потенціал. Взагалі зараз великі хімічні компанії активно займаються саме біологічним захистом.
8. Акцент на профілактиці хвороб та шкідників. Адже запобігти проблемі легше, ніж потім з нею боротися.
9. Робота з ґрунтами у комплексі, врахування усіх шарів ґрунту при проведенні агротехнічних заходів. Микола Биков радить працювати з усіма шарами ґрунту: не лише поверхневими 5 см, але й шаром 15 см, що накопичує капілярну вологу, і шаром 40 см, який повинен вбирати вологу з поверхневих шарів
Чтобы перевести численный масштаб в именованный, зачеркните последние два нуля или пять в зависимости от количества цифр. например 1: 10000 убираете последние два нуля и получится именованный (в 1 см- 100 метров), если же 1: 1000000, то убираете пять нулей и будут уже километры (в 1 см- 10 км). рисуется прямая линия и делится на отрезки по 1 см. слева от второго деления ставится 0, на третье 100, потом 200. в зависимости от того, каков у вас именованный масштаб(т.е. сколько метров или километров в 1 см.)отрезок между первым делением и 0 делите на 5 частей (100:5= 20 метров один маленький штрих)
Типичная тундра представляет собой безлесное пространство с низким и не всегда сплошным растительным покровом. основу его составляют мхи и лишайники, на фоне которых развиваются низкорослые цветковые растения — кустарники, кустарнички, травы. деревьев в настоящей тундре нет — условия жизни здесь для них слишком суровы. за короткое и холодное лето на молодых побегах не успевает полностью сформироваться защитный слой покровной ткани, необходимый для нормальной перезимовки (без такого слоя молодые ветви погибают зимой от потери условия для перезимовки деревьев в тундре крайне неблагоприятны: сильные иссушающие ветры, снеговая корразия, которая систематически «подрезает» молодые деревца и не дает им подняться выше снега. важное значение имеет и еще одно обстоятельство — низкая температура тундровой почвы летом, которая не позволяет корням восполнить большие потери воды надземной частью дерева при испарении (так называемая сухость тундровых почв). только на самом юге тундровой зоны, в более благоприятных климатических условиях, можно встретить отдельные деревья. они растут на фоне характерной тундровой растительности и стоят довольно далеко друг от друга, образуя так называемую лесотундру. большую роль в растительном покрове тундры играют мхи и лишайники. их здесь много видов, и они нередко образуют сплошной ковер на огромных пространствах. большинство мхов и лишайников, встречающихся в тундре, не связано в своем распространении исключительно с тундровой зоной. их можно найти и в лесах. таковы, например, многие зеленые мхи (плевроциум, хилокомиум, кукушкин лен), лишайники из рода клядония (сюда относятся олений мох и другие родственные ему и похожие на него виды). однако есть и специфические тундровые виды мхов и лишайников. как мхи, так и лишайники прекрасно переносят суровые условия тундры. эти низкорослые неприхотливые растения могут зимовать под защитой даже тонкого снегового покрова, а иногда и вовсе без него. почвенный слой как источник воды и питательных веществ для мхов и лишайников почти не нужен — они получают все необходимое в основном из атмосферы. у них нет настоящих корней, а развиваются только тонкие нитевидные отростки, основное назначение которых прикреплять растения к почве. наконец, мхи и лишайники своей низкорослости наилучшим образом используют летом приземный, наиболее теплый слой воздуха. основную массу цветковых растений тундры составляют кустарники, кустарнички и многолетние травы. кустарнички отличаются от кустарников только меньшими размерами — они по высоте почти такие же, как небольшие травы. но тем не менее ветви их одревесневают, покрываются снаружи тонким слоем защитной пробковой ткани и несут на себе зимующие почки. провести четкую грань между кустарниками и кустарничками довольно трудно.
. Зміна погляду на ґрунт. Це не субстрат, який можна просто використовувати «без віддачі», це живе середовище зі своїми законами розвитку та існування.
2. Використання безплужної системи обробітку ґрунту. Потрібно переходити на мінімальний обробіток. При традиційних методах ми втрачаємо вологу, а значить і врожай. Мінімальний обробіток допомагає зберігати вологу.
3. Планування сівозмін на 5-7 років вперед з обов’язковим включенням 30% бобових трав. Планування сівозмін на такий досить тривалий період може бути непростим завданням, адже є певні потреби ринку, які аграрії хочуть відслідковувати та враховувати. Проте потрібно вчитися працювати саме з довгостроковим плануванням щоб отримувати хороші врожаї.
4. Внесення гноєвих компостів. Зараз тваринництво значно скоротилося, тому з внесенням у ґрунти достатньої кількості органічних добрив виникають проблеми. Проте внесення компостів потрібно зробити обов’язковим етапом аграрного виробництва. Технологія приготування компостів при цьому великого значення не має.
5. Робота з рослинними рештками. Це корисно не лише для ґрунту, але й для самого сільгоспвиробництва. Для лущення стерні слід використовувати деструктори, також необхідно застосовувати азотфіксуючі бактерії.
6. Застосування сидератів та багаторічних трав. Без сидерації на деяких ґрунтах сьогодні взагалі неможливо отримати хороший урожай. Використовувати сидерацію слід як мінімум один раз на 5 років.
7. Застосування біологічних препаратів для захисту рослин. Біопрепарати — хороший інструмент для вирощування врожаю. Дуже інтенсивно розробляють сьогодні біопрепарати в Європі, шукають нові штами бактерій, нові підходи. Вже за 10 років вони можуть надати органікам хороший інструмент для вирощування урожаю. Є подібні фабрики і в Україні, але їм потрібно більше часу, бо поки що вони нарощують потенціал. Взагалі зараз великі хімічні компанії активно займаються саме біологічним захистом.
8. Акцент на профілактиці хвороб та шкідників. Адже запобігти проблемі легше, ніж потім з нею боротися.
9. Робота з ґрунтами у комплексі, врахування усіх шарів ґрунту при проведенні агротехнічних заходів. Микола Биков радить працювати з усіма шарами ґрунту: не лише поверхневими 5 см, але й шаром 15 см, що накопичує капілярну вологу, і шаром 40 см, який повинен вбирати вологу з поверхневих шарів