У басейнах Західного Бугу та Прип'яті розташовані Шацькі озера (понад 30 прісноводних водойм), що мають карстове походження. Найбільш глибоководне серед них — Світязь. Разом із навколишніми ландшафтами вони утворюють Шацький національний парк[1].
У Карпатських горах більшість озер невеликі, але глибокі. Вода в них прісна, чиста й холодна. Особливим серед них є озеро Синевир.
На Подільській височині озера невеликі й неглибокі. Влітку вони добре прогріваються.
Багато озер утворилося біля річки Дунай. Найбільше прісне серед них — Ялпуг, а найглибше — Кагул.
На узбережжі Чорного моря є солоні озера-лимани. Солоними озерами багатий Крим. Найвідоміше з них — озеро Сиваш, з якого добувають кухонну сіль та інші корисні речовини. Багато кримських озер влітку пересихають.
По всій території України розкидані сотні тисяч штучних водойм — ставків. Селяни з глибокої давнини створювали ставки, перегороджуючи земляними насипами гирла балок і неглибоких ярів. Ставки служили сховищами води, використовувалися для розведення риби і водоплавної птиці. Ставки, як правило, оточені заростями верб.
Объяснение:
1)Природная зона, это физико-географическая зона — часть географической оболочки Земли и географического пояса, имеющая характерные составляющие её природные компоненты и процессы. Это — климат, рельеф, гидрологические и геохимические условия, а также почвы, растительность и животный мир. Климатические условия (температура, увлажнение, цикличность их изменений) являются определяющими факторами.
2) не знаю
3)
внешний облик природной зоны определяется типом растительного покрова, а характер растительности зависит от климатических условий - теплого режима, увлажнения, освещения
4)Все природные зоны мира на картах отмечаются разными цветами. Понять их можно интуитивно, ведь леса – это разные оттенки зеленого, а пустыни – желтые. Ориентируясь по карте, можно с легкостью определить географию природных зон.
6)Мы живём в природной зоне под названием тундра. Она населяет проктически 10% России.(Москва)
Основні проблеми транспортного машинобудування України пов'язані із необхідністю подальшого розвитку економічних зв'язків у постачанні комплектуючих, підвищення якості продукції відповідно до міжнародних стандартів, розширення ринків її збуту як в середині країни так у світі, також технічною відсталістю і низькою, порівняно з міжнародними стандартами, якістю виробів.
Для транспортного машинобудування характерні спеціалізація і кооперування підприємств. Це зумовлено тим, що для виробництва більшості сучасних машин (літаків, суден тепловозів) потрібно десятки тисяч різноманітних деталей. Налагодити їхній випуск на одному підприємстві просто неможливо. Тому машинобудівні заводи часто мають вузьку спеціалізацію (подетальну й предметну).
Багато підприємств цієї галузі різко зменшили випуск продукції в умовах економічної кризи та окремі поступово модернізуються і переоснащуються.
Основні проблеми машинобудівного комплексу України пов'язані із необхідністю розвитку економічних зв'язків у постачанні комплектуючих, втратою традиційних ринків збуту продукції, орієнтацією підприємств на випуск продукції військового призначення, а також технічною відсталістю і низькою, порівняно з міжнародними стандартами, якістю виробів.
Зараз важливо налагоджувати випуск різноманітних комплектуючих деталей усередині країни, урізноманітнювати асортимент і якість продукції, яка необхідна, перш за все, для власного споживання, а також має важливе експортне значення.