Машинобудування - цілий комплекс галузей обробної промисловості. Умовно в складі машинобудування світу можна виділити три великі групи, що охоплюють понад 90 % усіх товарів, які випускаються цією галуззю, і є приблизно рівними за вартістю продукції: 1) загальне машинобудування; 2) транспортне машинобудування; 3) електротехніка (включаючи електроніку).
Без машинобудівної продукції існування людства просто неможливе. Машинобудування є головною галуззю промисловості світу. Приблизно 90 % його продукції забезпечують індустріально розвинені країни. Лідерами в цій галузі є США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Росія, Іспанія, Китай, Бразилія. В економічно відсталих країнах частка продукції машинобудування в загальному обсязі обробної промисловості не перевищує 20 %.
Найбільш розгалуженим є загальне машинобудування, що налічує понад 300 різних виробництв. Виробництво цієї досить складної продукції тяжіє в основному до індустріально розвинутих країн і багато у чому визначається наявністю кваліфікованої робочої сили. Наприклад, верстатобудування - приналежність здебільшого "елітних" держав, як-от: Японії, Німеччини, США, Італії, Швейцарії. Особливо виділяється Японія, що масово виробляє висококласну робототехніку, випереджаючи як американських, так і європейських конкурентів.
Аналогічна картина в розміщенн гається у сфері важкого машинобудування, яке виробляє устаткування для окремих галузей індустрії. Таке виробництво найкраще розвинуте насамперед у таких країнах, як США, Японія, Німеччина, Велика Британія.
Відбулися істотні зміни в територіальному розподілі праці між країнами у випуску продукції транспортного машинобудування. Так, колись провідні суднобудівельні держави - Велика Британія, Італія, Нідерланди, США - поступилися лідерством у світовому суднобудуванні Південній Кореї, Японії, Фінляндії, Бразилії. Вагонобудування плавно "переміщається" до середньорозвинутих країн - Індії, Бразилії, Аргентини, Туреччини, Мексики, Ірану, Таїланду, Чилі, Колумбії, а в перші чотири країни - і локомотивобудування. У цих процесах вагому роль відіграла дешевша наймана праця, що використовується у нових країнах.
У сучасних умовах зазнали істотних змін чинники розміщення і автомобільної промисловості. Раніше підприємства автомобільної промисловості явно тяжіли до центрів виробництва металу, гуми, зручних транспортних комунікацій тощо. Завдяки цьому виникли центри, наприклад, у Детройті (США), у Турині (Італія), на острові Хонсю (Японія). Сьогодні спеціалізовані заводи з випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів усе частіше виникають там, де є робоча сила і попит.
У виробництві автомобілів тривалий час поперемінно лідирують дві країни - США і Японія. Стабільним обсягом випуску автопродукції відрізняються й деякі інші країни (Франція, Італія, Іспанія, Росія тощо). Утім нині більш правильно говорити не про географію японського, американського або французького автомобілебудування, а про географію економічної діяльності автомобільних ТНК. Адже автобудування давно вже вийшло за рамки державних кордонів. Приблизно половина випущених автомобілів використовується для заміни транспортних засобів, що вибувають з ладу, а половина йде на приріст автопарку. Чверть випуску становлять вантажні автомобілі та автобуси. Щороку у світі випускається 40-45 млн автомобілів.
Найбільш вузьким є "клуб" авіакосмічного машинобудування, де провідні позиції посідають США, Росія, Франція і Велика Британія. На рубежі ХХ-ХХІ ст. очевидне "пожвавлення" проявили також авіакосмічні підприємства Німеччини, Японії та Індії, Китаю. Певні досягнення у галузі аерокосмічної техніки має і Україна. Прості моделі літаків виробляють і в інших країнах.
Розвиток сучасної мікроелектронної промисловості бере свій початок від винайдення транзистора у 1948 р. в американській корпорації "Веll Теlерhоnе laboratories". Транзистор прийшов на зміну вакуумній трубці. На початку 1960-х років з'явилися інтегральні схеми, а на початку 1970-х — мікропроцесори. У цей період у виробництві напівпровідників домінували США. Нині лідирує Японія. У виробництві побутових приладів високі місця посідають Східна і Південно-Східна Азія, а також Бразилія. Розвинена ця галузь і в Європі.
Загалом розміщення світового машинобудування зумовлене багатьма чинниками. У той же час розміщення окремих машинобудівних виробництв слабо підкоряється строгим закономірностям. Так, електроніка не тяжіє ні до джерел сировини чи матеріалів, ні до споживачів. Підприємства цієї галузі нерідко розміщуються "вільно" і все частіше виникають у країнах, що розвиваються, з розрахунку на дешеву працю.
За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посідають США, потім Японія, Німеччина і Китай.
Австрия
Азербайджан
Албания
Андорра
Армения
Афганистан
Бангладеш
Бахрейн
Белоруссия
Бельгия
Болгария
Босния и Герцеговина
Бруней
Бутан
Ватикан
Великобритания
Венгрия
Восточный Тимор
Вьетнам
Германия
Греция
Грузия
Дания
Египет (частично)
Израиль
Индонезия (частично)
Иордания
Ирак
Иран
Ирландия
Исландия
Испания
Италия
Йемен
Казахстан
Камбоджа
Катар
Кипр
Киргизия
КНР
Китайская Республика (Тайвань)[8]
КНДР
Кувейт
Лаос
Латвия
Ливан
Литва
Лихтенштейн
Люксембург Малайзия
Мальдивы
Мальта
Молдавия
Монако
Монголия
Мьянма
Непал
Нидерланды
Норвегия
ОАЭ
Оман
Пакистан
Государство Палестина[9]
Польша
Португалия
Республика Корея
Республика Косово[8]
Македония
Россия
Румыния
Сан-Марино
Саудовская Аравия
Сербия Сингапур
Сирия
Словакия
Словения
Таджикистан
Таиланд
Туркмения
Турецкая Республика Северного Кипра[8]
Турция
Узбекистан
Украина
Филиппины
Финляндия
Франция
Хорватия
Черногория
Чехия
Швейцария
Швеция
Шри-Ланка
Эстония
Южная Осетия[8]
Япония
Индонезия (частично)
Иордания
Ирак
Иран
Ирландия
Исландия
Испания
Италия
Йемен
Казахстан
Камбоджа
Катар
Кипр
Киргизия
КНР
Китайская Республика (Тайвань)[8]
КНДР
Кувейт
Лаос
Латвия
Ливан
Литва
Лихтенштейн
Люксембург Малайзия
Мальдивы
Мальта
Молдавия
Монако
Монголия
Мьянма
Непал
Нидерланды
Норвегия
ОАЭ
Оман
Пакистан
Государство Палестина[9]
Польша
Португалия
Республика Корея
Республика Косово[8]
Македония
Россия
Румыния
Сан-Марино
Саудовская Аравия
Сербия Сингапур
Сирия
Словакия
Словения
Таджикистан
Таиланд
Туркмения
Турецкая Республика Северного Кипра[8]
Турция
Узбекистан
Украина
Филиппины
Финляндия
Франция
Хорватия
Черногория
Чехия
Швейцария
Швеция
Шри-Ланка
Эстония
Южная Осетия[8]
Япония