1. Перед началом извержения вулкана происходят вулканические землетрясения и образуются трещины в земной коре. Извержение начинается с выбросов газов, вулканического пепла и вулканических бомб. По трещинам и через кратер вулкана вверх с силой устремляется магма — сложный по составу огненно-жидкий расплав веществ глубинных слоёв Земли. Магма, излившаяся на поверхность Земли, называется лавой. Лава быстро остывает, превращаясь в плотную твёрдую горную породу.
2.
Щитовидные (щитовые) вулканы. Образуются в результате многократных выбросов жидкой лавы. Пример — вулкан Мауна-Лоа на Гавайях,
Шлаковые конусы. Пример — несколько групп шлаковых конусов появились при последних извержениях вулкана Плоский Толбачик на Камчатке в 1975-76 и в 2012-2013 гг
Стратовулканы, или «слоистые вулканы». Примеры — Этна, Везувий, Фудзияма.
Купольные вулканы. Пример — вулкан Сент-Хеленс на северо-западе США, образовавшегося при извержении 1980 г.
Сложные (смешанные, составные) вулканы. Пример — Вулкан Баранского. Остров Итуруп.
Вулканы имеют разную форму, она зависит от извергаемой ими лавы и ее состава. Щитовидные извергают жидкую базальтовую лаву, растекаясь равномерно на большие расстояния, образует «щит», например вулканы в Исландии и Килауэа на Гавайских островах. А мексиканский вулкан Парикутин имеет шлаковую коническую форму, за счет нагромождений крупных слоев шлака вокруг кратера. Быстро застывающую лаву, горячий газ, раскаленные камни и пепел извергают стратовулканы, это Сент-Хеленс рядом с городом Портленд, США. Вулканические структуры с несколькими кратерами, извергающие лаву разного типа называют сложными
Екваторіальний пояс визнаний не найкращим місцем для життєдіяльності. Це пов’язано з кліматом, який притаманний даними місцевостям. Не кожній людині під силу витримати такі умови. Кліматичного поясу притаманні нестійкі вітри, рясні опади, наявність жаркого і вологого клімату, переважання густих багатоярусних лісів. В даних місцевостях люди стикаються з рясними тропічними дощами, підвищеною температурою, зниженим тиском.
Тваринний світ дуже різноманітний і багатий.
Температура екваторіального кліматичного поясу
Середній температурний режим – це +24 – +28 градусів за Цельсієм. Змінитися температура може не більше ніж на 2-3 градуси. Найбільш теплі місяці – це березень і вересень. У цій зоні надходить максимальна кількість сонячної радіації. Повітряні маси тут вологі і рівень доходить до 95%. У даній зоні опадів випадає близько 3000 мм за рік, а в деяких місцях і більше. Наприклад, на схилах деяких гір буває до 10000 мм в рік. Кількість випарів вологи менше, ніж випадає дощів. Влітку зливи бувають на північ від екватора, а взимку південніше. Вітру в даній кліматичній зоні нестійкі і слабо виражені. В екваторіальному поясі Африки та Індонезії переважають мусонні повітряні потоки. У Південній Америці переважно циркулюють східні пасати.
У зоні екваторіального поясу ростуть вологі ліси, з багатим видовим розмаїттям рослинності. У лісі також є величезна кількість тварин, птахів і комах. Не дивлячись на те, що тут немає сезонних змін, але присутні сезонні ритми. Це виражається тим, що періоди життя рослин у різних видів відбуваються в певний час. Такі умови сприяли тому, що в екваторіальній зоні є два періоди збору врожаю.
Объяснение: