Роль гидросферы – является важным элементом в жизни планеты. Ее значение многогранно, именно от нее зависит круговорот веществ. Она включает в себя всю воду на планете, независимо от того состояния, в котором находится. Мировой океан, ледники, воды суши, водяной пар – все это компоненты гидросферы. Движение вод (приливы и отливы) под влиянием Луны называется планетарным.
Значение гидросферы:
1) вода используется людьми, и без нее невозможна жизнь
2)горячие подземные воды используются как источник тепла или электроэнергии
3) торговые пути в океанах
4) гидросфера обеспечивает регулировку температуры и климата
5) водный пар выполняет роль фильтра, против проникновения на землю солнечной радиации
Объяснение:
Вот ответ
Объяснение:Четыре оболочки Земли — литосфера, гидросфера, атмосфера и биосфера находятся в постоянной взаимосвязи и взаимодействии. Газообразная смесь воздуха проникает в поры горных пород, тогда как влага, испаряемая с поверхности океанов и морей, в виде атмосферных осадков выпадает на сушу. Влага разрушает горные породы и впитывается в них. Взаимодействующие между собой поверхностные слои литосферы, нижний слой атмосферы, гидросфера и биосфера в совокупности образуют оболочку, именуемую географической.
Географическая оболочка Земли не имеет точно обозначенных границ. Географическая оболочка включает в себя приповерхностные слои литосферы, гидросферу и часть атмосферы высотой 18-20 км. В пределах географической оболочки появился предок современного человека. Ныне человек оказывает заметное воздействие на географическую оболочку Земли.
Чем отличается географическая оболочка от других оболочек Земли? В пределах географической оболочки солнечный свет преобразуется в тепловую энергию. Кроме того, здесь встречается большое разнообразие различных веществ, причем во всех состояниях — твердом, жидком и газообразном. Географическая оболочка является ареной жизни не только для растений и животных, но и для человека. Человек, обладая незаурядными , изменяет окружающую среду. Воздвигает на реках плотины, сооружает оросительную сеть, благодаря чему превращает пустыни в зеленые оазисы.
Природные комплексы. Природа представляет собой сложное образование, в состав которого входят различные компоненты: горные породы, рельеф, воды, воздух, почвы, растения и животные, почвы, образующие неразрывное целое. Между отдельными компонентами природы существует тесная связь. Вместе природные компоненты образуют так называемый природный комплекс. Природный комплекс напоминает четко отлаженный механизм, где малейшее изменение передается от одного компонента к другому.
Географическая оболочка образует единый и самый крупный природный комплекс, который представляет собой неоднородное пространство. Каждый участок Земли отличается от соседнего рельефом и слагающими его горными породами, климатом, то есть температурным режимом и степенью увлажненности, растительным и животным миром. Разнообразие природы обусловлено не только рельефом (горы, равнины, впадины), но и климатом. Разнообразие климатических условий вызвано шарообразной формой Земли, из-за которой солнечный свет, а следовательно, и солнечное тепло распределены по поверхности планеты неравномерно.
Это — одна из причин, на основании которой единый природный комплекс распадается на более мелкие природные комплексы. В качестве примера можно привести пустынный природный комплекс Кызыл-кума. Он характеризуется равнинным рельефом с жарким и сухим климатом. Значительная часть поверхности Кызылкума покрыта песками и редкой засухоустойчивой растительностью. В горных районах Узбекистана встречается высокогорный природный комплекс.
Для высокогорного природного комплекса характерен скальный рельеф с горными ледниками и озерами, луговой растительностью и т.д.
Таким образом, для природы характерно наличие самых разных, больших и малых природных комплексов.
Объяснение:
Переважна частина Австралії має тропічний, континентальний, сухий, або вкрай сухий клімат, на сході (поза бар'єром гір) — вологий; північна частина — у зоні екваторіального клімату (на краях Північної території та в північній частині півострова Кейп-Йорк — мусонний різновид); на південно-західному і південно-східному узбережжях, а також на Тасманії — субтропічний морський клімат.
Сумарна сонячна радіація постійно висока: на півночі і півдні — близько 590 кдж/см² на рік, у внутрішніх районах — 750 кдж/см²; радіаційний баланс на більшій частині території — 250—290 кдж/см², на півночі і північному сході — 335 кдж/см². При невеликих висотах рівнин Австралії це обумовлює постійно високі температури на всьому материку. Австралія майже повністю лежить у межах літніх ізотерм 20, 28, зимових 12, 20 °C. Сезонні коливання температур виявляються в основному у внутрішніх районах тропічного поясу та в субтропіках. Жаркий район із січневими температурами вище 40 °C — на північному заході (Марбл-Бар). Абсолютний максимум температур ігався у Клонкаррі (Квінсленд). Абсолютні мінімуми температур у внутрішніх районах Австралії падають до −4, −6 °C. Морози стійкі тільки в Австралійських Альпах, де відзначені температури до −22 °C.
Положення більшої частини Австралії у континентальному секторі тропічного поясу обумовлює сухість клімату, що загострюється розтягнутістю материка з заходу на схід, слабкою розчленованістю берегів, бар'єром Великого Вододільного хребта на шляхах вологих вітрів з океанів. 38 % площі Австралії отримує менше 250 мм опадів на рік. Найнижчі опади в районі озера Ейр (100 мм) і на рівнині Налларбор (50 мм). Періодично виникають посухи, однак тривалих посух не буває, тому що рівнинність материка і невелика довжина з півночі на південь сприяють проникненню всередину вологих вітрів як з півночі, так і з півдня. Посухи спричинюють дуже часті пожежі, боротьба з якими є для австралійців цілком рутинною справою. Влітку (грудень — лютий) над сильно нагрітою Австралією встановлюється Австралійський мінімум тиску, у який із північного заходу і півночі втягується вологий екваторіальний мусон, що приносить опади на узбережжя (понад 1500 мм на рік при 6-7 вологих місяцях). На південь від 22° південної широти вони скорочуються до 300 мм на рік з 4-5 дощовими місяцями, на західному узбережжі — до 250 мм.
На півдні материка проходить ряд антициклонів, що обумовлюють літню сухість південно-західної частини Австралії, рівнини Налларбор і Вікторіанських гір. На рівнинах Муррею і Дарлінга літні посухи пом'якшуються конвективними опадами. На сході вітри з Тихого океану несуть прогріте над теплим Східно-Австралійським плином вологе повітря. Його підняття по схилах гір обумовлює орографічні опади, особливо рясні між 16 і 19° південної широти. У Кернсі випадає найбільша кількість опадів в Австралії — 2243 мм. Літній максимум опадів простежується на півночі від лінії Сідней — мис Північно-Західний. Взимку (червень — серпень) спадні струми висотних антициклонів досягають охолодженої поверхні материка; над Центральною Австралією чітко виражений Австралійський максимум тиску. Вітри, що рухаються від нього, несуть сухе континентальне тропічне повітря на півночі і північному заході, з чим пов'язаний сухий сезон на материку на північ від 15° південної широти.
Над Південною Австралією випадають циклонічні дощі на лінії полярного фронту між помірними і тропічними повітряними масами (у Перті за червень — серпень випадає 494 мм опадів — 55 % річних). На східному узбережжі на південь від Сіднея дощі розподілені рівномірно протягом року, підсилюючись восени з активізацією циклонічної діяльності на полярному фронті.