Більша частина території України належить до південно-західної окраїни Східно-Європейської рівнини та має рівнинний рельєф; тільки на півдні височать Кримські гори, а на заході — Карпати. Східно-Європейська рівнина в межах України складається з височинних і низинних ділянок, що збігаються відповідно з підняттями й опусканнями кристалічного фундаменту платформи. Серед перших найзначніші Волинська височина, Подільська височина, що простягаються з північного заходу на південний схід від верхньої течії річки Західний Буг і лівих допливів верхів'я Дністра до долини Південного Бугу. На правобережжі Дніпра розташована Придніпровська височина (висота до 323 м). У південно-східній частині країни є невелика Приазовська височина (максимальна висота 324 м — гора Бельмак-Могила). З північного сходу до неї примикає Донецький кряж (найбільша висота 367 м — гора Могила Мечетна), на території якого часто трапляються терикони, кар'єри й інші антропогенні форми рельєфу. На північному сході у межі України заходять відроги Середньоруської височини.
Північ
Північну частину України займає південь Поліської низовини з висотами 150—200 м; її рівнинна (місцями ускладнена моренно-горбкуватими, еоловими формами рельєфу й карстом) поверхня складена древніми флювіогляціальними й алювіальними відкладами.
На південному сході Поліська низовина поступово переходить у Придніпровську низовину, що простирається по лівобережжю Дніпра в його середній течії. У західній частині низовини добре виражені заплавна й надзаплавна тераси Дніпра; східна частина є рівнинною, розчленованою ярами, балками й асиметричними долинами лівих допливів Дніпра.
Південь
Південна частина України зайнята Причорноморською низовиною, злегка похилою на півдні з широкими долинами й плоскими вододілами з подами і степовими блюдцями, що утворилися в результаті суфозії у лесових породах.
Низинні простори Північного Криму, що є продовженням Причорноморської низовини (за винятком Керченського півострова, що відрізняється горбкуватим рельєфом і наявністю грязьових вулканів), на півдні переміняються Кримськими горами (найвища — Південна, або Головна Кримська гряда з вершиною Роман-Кош — 1545 м). Для рельєфу Кримських гір характерні вирівняні поверхні (яйли) із широким розвитком карстових форм.
Объяснение:
Восточно-Европейская равнина, или Русская равнина Общая протяжённость равнины с севера на юг составляет более 2,5 тысяч километров, а с запада на восток — 1 тысяча километров C cевера на юг : по 50 меридиану 68°- 46° = 22° 22° * 111,1км = 2444,2 км С запада на восток: по 60 параллели 58°- 30°= 28° 28° * 55.8 км = 1562,4 км
Западно-Сибирская равнина Протяженность в км с Севера на Юг-2500 км, с Запада на Восток-1900 км. Протяженность в градусах примерно с Севера на Юг-23 градуса, с Запада на Восток-30 градусов. По 80 меридиану в. д Западно-Сибирская равнина начинается с Енисейского залива широта 72 с. ш и тянется на 21 градус на юг
0 — лесная подстилка, в травянистых сообществах очёс. «Органогенный горизонт», сложенный из неразложившегося полностью опада.
А — дернина густо пронизан живыми корнями растений, если потянуть руками за стебли травянистых растений, то её слой отделяется от остальной части почвы.
B — перегнойный, или гумусовый горизонт, образуется при накоплении остатков растений и животных и преобразовании их в гумус. Окраска перегнойного горизонта тёмная. К низу он светлеет, так как содержание гумуса в нём уменьшается.
В — горизонт вмывания («приноса»), или иллювиальный горизонт. Он наиболее плотный, обогащённый частицами, внесёнными из вышележащих горизонтов. Окраска его различна. У некоторых типов почв он коричневато-чёрный из-за примеси гумуса. Если этот горизонт обогащён соединениями железа алюминия, то становится бурым. В почвах лесостепей и степей горизонт В мучнисто-белого цвета из-за высокого содержания соединений кальция, часто в виде разнообразных конкреций.
С — материнская порода. Это то «на чём» или «из чего» образовалась почва. Почва может расти как вниз при разрушении подстилающих пород, или вверх при накоплении слоя осадков или отмерших растений.
Объяснение: