1. Люди тонут, когда они поднимают руки вверх, что заставляет голову погрузиться под воду.
2.Держите руки под водой. Не поднимайте руки и не колотите ими по воде.
3.Двигайте руками под водой любым что позволит вашей голове оставаться на поверхности.
4.Активно двигайте ногам так же, как при ходьбе. Толчки ногами тоже вам держать голову над водой, что также позволит отдохнуть рукам.
5.Продолжайте двигаться подобным образом, пока не прибудет Поддерживайте водный баланс.
2.Выбирайте охлаждающую пищу.
3.Старайтесь не бывать на солнце в часы, когда оно наиболее активно.
ответОбъяснение:
Карта світу Птолемея (репродукція з книги «Географія», близько 150 року)
Географія — одна з найдавніших наук зародилася у країнах Сходу і на початках мала описовий характер. Перші наукові основи географії були закладені в еллінську епоху. Перші спроби наукових пояснень природи географічних явищ відомі з праць Геродота (5 ст. до н. е.), Арістотеля (4 ст. до н. е.), Птолемея (2 ст. н. е.) та ін. Першою людиною, що використала термін «географія», був Ератосфен (276—194 до н. е.).
Географічні знання нагромаджувалися з відкриттям нових земель, розвитком торгівлі, воєнними походами, мореплавством тощо. Географічні уявлення і поняття за часів феодалізму виходили з біблійних догм. За часів Київської Русі важливі географічні відомості про Східну Європу були зібрані у літописах (зокрема у «Повісті минулих літ» тощо). У період XV—XVII століть в результаті великих географічних відкриттів, здійснених європейськими мандрівниками і мореплавцями, було встановлено контури майже всіх материків, досліджено більшу частину земної поверхні, одержано багато відомостей про раніше невідомі країни.
Розквіт класичної західної географічної традиції відбувся в епоху Відродження, яка відзначилась переосмисленням досягнень епохи пізнього еллінізму і значними досягненнями в картографії. Найвідомішою працею цього періоду стала «Geographia generalis» («Загальна географія», 1650) Б. Вареніуса. У XVI—XVII ст. значних успіхів досягнуто у галузі картографії, зокрема фламандським картографом Ґ. Меркатором розроблено картографічну проекцію, що названа його іменем.
Основи сучасної академічної географії в 1-й половині XIX століття заклали Олександр Гумбольдт і Карл Ріттер.
Географія виникла як опис географічної оболонки Землі, її структури та динаміки, взаємодії та розповсюдження у окремих компонентів. Декілька тисячоліть пішло на становлення фізичної географії і формування підвалин класичної географічної науки. Водночас поодинокі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий б починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX століття, набули сучасних рис.
Структура сучасної географії
Анімація трансформування палеогеографічної карти світу від Пангеї до наших днів
Основне завдання сучасної географії полягає у вивченні законів і закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. Водночас окремі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий б починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX століття, набули сучасних рис.
Географія на сучасному етапі поділяється на низку прородничо-географічних і суспільно-географічних наук, тісно пов'язаних між собою, а спільними їхнім завданнями є всебічне дослідження природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів[4]. Основною метою географічних досліджень на сучасному етапі є наукове обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природовикористання, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Все-таки більшість географів класичної школи продовжують визначати фізичну географію як науку, а решту її суспільних напрямків — похідними наукового пізнання та суспільними проектами, що переплітаються з різними сферами та науками[5][6].
У рамках географічної науки виділяються природничі (фізико-географічні), лови
Характеристика степи.
1) особенности географического положения:степь в Евразии невелика по площади и занимает юг европейской части России и Западной Сибири. В Северной америке степи расположены в средней части материка на равнинах.
2) особенности климата : средняя температура января и июля, суммарная радиация, продолжительность тёплого и холодного периодов, количество осадков и их распределение по сезонам года, коэффициент увлажнения.Климат умеренно-континентальный.Осадков выпадает мало 300-400 мм.Зима умеренно холодная -15° -19°.Лето жаркое и солнечное +20° +25°.Сильные ветры, засухи, суховеи, пыльные бури.Каэффициент увлажнения меньше 1. Продолжительность холодного периода небольшая, а тёплого большая.
3) особенности рельефа: эта территория занимает равнинные поверхности.
4) особенности годового стока: поверхностный сток небольшой ,большая часть стока приходится на весеннее половодье ,реки маловодны, выпадает малое количество осадков ,высокая испаряемость воды ,преобладание травяной растительности, равнинный рельеф местности.
5) почвы, их основные свойства.Чернозёмы, тёмно-каштановые.Это высокоплодородные почвы, с большим содержанием гумуса.
6)растительный и животный мир; их при к данным природным условиям.Растительность.Эта зона полностью распахана.Травянистая степная растительность, преобладает ковыль.Животный мир.В основном преобладают грызуны:тушкан, суслик, хомяк, сурок.Есть дрофа, стрепет, сайгак, лисица, барсук. При животных к жизни в степи:они ведут ночной образ жизни, у них маскировочный окрас, они сливаются с жёлтой поверхностью степи, живут в норах, когда очень жарко или холодно они впадают в спячку, они быстро бегают. При растений к жизни в степи:мощная корневая система, узкие и жёсткие листья, которые при засухе могут сворачиваться в трубочку, на стеблях и листьях могут быть волоски или восковой налёт, некоторые растения вместо листьев имеют колючки.
7) особенности сельского хозяйства: плодородные почвы, высокий вегетационный период ,большая кормовая база для сельскохозяйственных животных .
8) особо охраняемые компоненты природы.В степи есть много особо охраняемых территорий.К ним относятся заповедники (Кальмиусский, Башкирский, Оренбургский, Крымский), заказники, национальные парки, дендропарки.Много редких видов растений и животных занесены в Красную книгу.
Характеристика тайги.
1) особенности географического положения.В Евразии тайга располагается от Кольского полуострова и Балтийского моря на западе и до Охотского моря на востоке.Занимает центральную и северную части Восточно-Европейской равнины, Западную и Восточную Сибирь и южную часть Дальнего Востока.В Северной Америке тайга раскинулась с запада на восток от Тихого океана до Атлантического, но занимает намного меньшие территории, чем в Евразии.
2) особенности климата : средняя температура января и июля, суммарная радиация, продолжительность тёплого и холодного периодов, количество осадков и их распределение по сезонам года, коэффициент увлажнения.Тайга лежит в умеренном климатическом поясе.Наблюдаются большие перепады температур в течение года.Лето влажное, с большим количеством осадков, температура июля +15° +18°.Зима холодная с устойчивым снежным покровом.Температура января -25° -15°.Количество осадков 800-1000 мм.Коэффициент увлажнения больше 1. Продолжительность тёплого периода небольшая, а холодного-большая.
3) особенности рельефа.Рельеф тайги разнообразный: и холмистый, и горный, но большую часть равнинный.
4) особенности годового стока: большой поверхностный сток ,хорошо развитая речная сеть, большая заболоченность ,реки довольно многоводны, большая разветвлённость речной сети ,характерна избыточная увлажнённость, наличие многолетней мерзлоты.
Объяснение: