Монголо́їдна раса (азіатсько-американська раса) — одна з великих рас людства. Охоплює корінне населення Північної, Центральної, Східної, Південно-Східної Азії, Північної та Південної Америки. Відповідно представники монголоїдної раси називаються монголоїдами[2].
Объяснение:Морфологічні ознаки
У 19 — середині 20 століття характерними ознаками великої монголоїдної раси науковці вважали такі:
світла або темно-світла пігментація шкіри;
малопрофільоване широке обличчя, виступаючі вилиці з подушками жиру;
захист очей від підвищеної інсоляції, пилу, для чого служить вузький розріз повік, додаткова складка — епікантус, темна райдужка, густі вії;
довге (якщо не стригти) пряме жорстке, темнопігментоване волосся;
слабкий волосяний покрив на обличчі та тілі.
Типи і поширення монголоїдної раси
Виділяють дві головні підгрупи (контраст між якими викликаний дією фактора інфантилізації в перенаселених південних регіонах):
північну (масивні, високі, світлошкірі, з великим обличчям і низьким склепінням черепа);
південну (невисокі, смагляві з невеликим обличчям та високим лобом).
Всередині великої монголоїдної раси виділяють кілька рас:
північноазійська — монголи, якути, буряти, евенки, евени тощо.
арктична — чукчі, ескімоси тощо.
далекосхідна — китайці і народи Китаю (за винятком півдня).
південно-азійська — більшість етній Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін.
американська — індіанці Північної та Південної Америки.
Яскраво вираженими представниками монголоїдної раси є монголи, перші постійні контакти європейців з якими датуються початком 2-го тисячоліття н. е. Класичними монголоїдами є також представники тюркських і монгольських народів Центральної Азії: буряти, алтайці і тувинці.
Вже у японців та південних китайців відчутним є домішка австралоїдної раси [джерело?]. Ще більшим вплив австралоїдів є у зовнішньому вигляді південно-азійської раси у мешканців Індокитаю, Індонезії та Філіппін.
Більшість населення Середньої Азії або має помітну монголоїдну домішку (узбеки), або ж є мішаним монголоїдно-європеоїдним типом (казахи).
У деяких груп росіян, особливо Сибіру, тобто в зонах контактування з монголоїдами окремі монголоїдні риси.
Історія
Комплекс типових ознак монголоїдної раси чітко виявлений вже в палеоантропологічних знахідках часів мезоліту (близько 12 тисяч років тому). Спочатку населяли Східну Євразію, зовнішність відображає пристосування до умов пустель (пустеля Гобі).
На території України представники народів монголоїдної раси з'являються в часи Великого переселення народів з III століття н. е. Спочатку гуни, тюрки, пізніше болгари, хозари, що остаточно витісняють іраномовні народи з причорноморських і приазовських степів. За часів Київської Русі відомі печеніги, половці, монголо-татари. За часів Козацької доби в український степ переселяються ногайці. Найпізніше з монголоїдів в українські степи мігрують калмики.
Примітки
2. Река расположена в центре Африки, на экваторе
3. Берёт начало на плато Шаба, на границе ДР Конго и Замбии
4. Географические координаты истока: 11° ю. ш; 26° в. д.
5. Впадает в Атлантический океан
6. Географические координаты устья: 6° ю. ш; 12°в. д.
7. Относится к бассейну Атлантического океана
8. Расположена между параллелями 2° с.ш и 11°ю.ш
9. Расположена между меридианами 12° в.д и 26°в.д
10. Сначала Конго течёт с юга на север, затем в районе экватора поворачивает на юго-запад
11. На севере - возвышенность Азанде, на юге - Массив Касаи, на западе – Атлантический океан, на востоке – Восточно-Африканское плоскогорье.
12. Для верхнего течения Конго характерно чередование порожистых участков с бурным течением. В среднем течении река носит спокойный характер, здесь Конго течёт по низкой и плоской, часто заболоченной местности. В нижнем течении Конго прорывается к океану через Южно-Гвинейское плоскогорье, здесь большое количество водопадов. У Матади река выходит на приморскую низменность, и течение вновь становится спокойным. Река имеет смешанный тип течения (горное и равнинное)
13. Дождевое питание
14. В течение года уровень воды в реке поднимается дважды: в мае – июне, наибольший подъём в ноябре-декабре.
15. Падение реки = высота истока – высота устья, отсюда:
1590 м – 0 м = 1590 м = 159000 см
16. Уклон реки = падение реки : длину реки, отсюда:
159000 : 4374 = 36,3 см/км или 0,363‰
17. Правые притоки: Луфира, Лувуа, Лукуга
18. Левые притоки: Ломами, Лулонго, Руки, Касаи (крупнейший из левых притоков)
19. Судоходство, рыболовство, водопотребление, водный туризм