Відповідь:
Трудові ресурси - це населення працездатного віку (чоловіки від 16 до виповнення 60 років, жінки від 16 до виповнення 55 років), яке працює або не працює, а також пенсіонери й підлітки, які працюють. Зрозуміло, що основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення працездатного віку, за винятком інвалідів І і II груп та пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах Проте пенсіонери і підлітки, які на даний момент зайняті у суспільному виробництві, також становлять запас (ресурс) робочої сили. Однак зараз Україна переходить на міжнародні стандарти оцінки трудових ресурсів. Згідно з концепцією робочої сили, якою користується Міжнародна Організація Праці (МОП), вихідним поняттям є економічно активне населення. Це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певної періоду пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг. До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить прибуток (зайняті), та безробітні. В Україні на 2010 р. до економічно активного населення належало 22,1 млн. осіб, або 47,2% від всього населення держави, з них 20,2 млн. - особи працездатного віку. До зайнятого населення відносять осіб, які займалися економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або безкоштовно працювали у сімейному бізнесі; служителів релігійних культів; військові кадрової служби та ін. Однак, до зайнятого населення не відносять учнів та студентів працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військових строкової служби. Вони разом з пенсіонерами та людьми, що з тих чи інших причин не шукають роботу, належать до економічно неактивного населення. Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15-70 років до всього населення означеного віку. Так, в Україні у 2012 р. рівень зайнятості становив 59,2 %. За останні десятиліття значно змінилась структура зайнятості. Частка працівників сфери матеріального виробництва зменшилась із 60 % у 1990 р. до 42% у 2005 р., зокрема промисловості з 30,8% до 27,7%, будівництва - з 9,4 % до 4,8 %. Збільшення частки працівників відбувалося у сфері управління (з 0,2% до 8,2). Співвідношення між попитом і пропозицією на трудові ресурси утворює ринок праці. Тепер на ньому попит набагато менший за пропозицію, внаслідок чого збільшується кількість безробітних людей. Рівень безробіття, за підходами МОП - це відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення. В Україні рівень безробіття у 2012 році склав 7,5% проти 7,9% в 2011 році.
Пояснення:
Ва́ско да Га́ма — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки
Объяснение:
Васко да Гама ймовірно народився в 1460[4] або 1469 році[5], в місті Сінеші, на південно-західному узбережжі Португалії, найімовірніше в домі біля церкви Саласької Богородиці. Сінеш, один з портів у провінції Алентежу, на той час являв собою лише купку білих будівель, мешканці яких переважно займалися рибальством.Батько Васко да Гами, Ештеван, був лицарем і служив при дворі дона Фернанду[6], герцога Візейського, на час народження Васко. Сам Ештеван був одружений з дочкою Жуана Содре, доньєю Ізабелою Содре, яка мала англійське походження[7] і була пов'язана з домом принца Дього, герцога Вієйського, сина короля Едуарда I і одного з офіцерів Ордена Христа[7]. Дон Фернанду назначив Ештеван да Гама мером міста Сінеш і надав можливість отримувати деякий відсоток від зібраних там податків на мило.
Про раннє життя Васко відомо дуже мало: за даними португальського історика Тейшейра де Арагана, він навчався в місті Еворі, де вивчав математику та навігацію і добре знав астрономію — можливо, навчався у астронома Авраама Закуту[7].
У 1492 король Жуан II надіслав Васко да Гаму до порту Сетубал, на південь від Лісабона, а потім в Алгарве, південну провінцію Португалії, із завданням захопити французькі кораблі, які нападали на мирні португальські судна — з цим завданням Васко впорався швидко й ефективно.
Ще з часів принца Енріке Мореплавця (1394—1460) португальці ретельно готувалися до відкриття морського шляху до Індії, адже з Індії в Європу постачалися прянощі, шовкові тканини, ювелірні вироби і слонова кістка. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе мито з купців; далі товар потрапляв у руки генуезьких та венеційських купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, внаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасотразово. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки, і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав морські експедиції на розвідку африканського узбережжя. Під час цих експедицій були відкриті Азорські острови й острів Мадейра, в 1444 р. Дініш Діаш досягнув крайньої західної точки Африки — Зеленого мису, а в 1455 р. венеціанець Альвізе Кадамосто відкрив острови Кабо-Верде і гирло р. Гамбія.
Проте лише через сорок років, зимою 1487–1488 Бартоломеу Діашу вдалося досягти Мису Доброї Надії на півдні Африки, де берегова лінія Африканського континенту вперше повертає на північ, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський.
Если чесно не очень поняла суть задания поэтому вот факты про "васко да гамо "
Само понятие географических открытий связано с возрастающей потребностью иметь достоверную географическую информацию в торговых и политических целях. Ранее факты, полученные в результате отдельных путешествий (например, американских походов викингов), либо не находили широкого признания, либо лишь незначительно видоизменяли господствующую мифологическую картину мира. Технический прогресс в Европе обусловил возможность дальних морских путешествий, а развитие торговли — потребность в соответствующих знаниях[4].
Португальцы начали систематическое исследование атлантического побережья Африки в 1418 году под покровительством принца Генриха, в конечном счёте обогнув Африку и войдя в Индийский океан в 1488 году. В 1492 году в поисках торгового пути в Азию испанские монархи одобрили план Христофора Колумба отправиться на запад через Атлантический океан в поисках «Индии», в результате чего была открыта новая часть света. С целью предотвращения конфликта между Испанией и Португалией был заключён Тордесильясский договор, по которому мир был разделён на две части, где каждая из сторон получала эксклюзивные права на открываемые ими земли.
В 1498 году португальская экспедиция под руководством Васко да Гамы смогла достигнуть Индии, обогнув Африку и открыв прямой торговый путь в Азию. Вскоре португальцы ушли ещё дальше на восток, достигнув «Островов пряностей» в 1512 году и высадившись в Китае годом позже. В 1522 году экспедиция Фернана Магеллана, португальца, состоявшего на испанской службе, отправилась на запад, совершив первое в мире кругосветное путешествие. Тем временем испанские конкистадоры исследовали американский континент, а позже некоторые из островов юга Тихого океана.
В 1495 году французы и англичане и, немного позже, голландцы включились в гонку за открытие новых земель, бросив вызов иберийской монополии на морские торговые пути. Они исследовали новые маршруты, сначала северные, затем через Тихий океан вокруг Южной Америки, но в конечном счёте последовали за португальцами вокруг Африки в Индийский океан, открыв Австралию в 1606 году, Новую Зеландию в 1642 году и Гавайские острова в 1778 году. Тем временем с 1580-х по 1640-е годы русские первопроходцы открыли и покорили почти всю Сибирь.
Великие географические открытия переходу от Средневековья к Новому времени, вместе с эпохой Возрождения и подъёмом европейских национальных государств. Карты далёких земель, размножаемые с изобретённого Гутенбергом печатного станка развитию гуманистического мировоззрения и расширению кругозора, породив новую эпоху научного и интеллектуального любопытства. Продвижение европейцев в новые земли привело к созданию и подъёму колониальных империй, при контактах между Старым и Новым Светом происходил колумбов обмен: перемещались по планете растения, животные, продукты питания, целые народы (в том числе рабы), инфекционные болезни, а также шёл культурный обмен между цивилизациями, это был один из важнейших этапов глобализации в экологии, сельском хозяйстве и культуре в истории. Европейские открытия (англ.)русск. продолжились и после эпохи Великих географических открытий, в результате чего вся поверхность земного шара была нанесена на карты, а далёкие цивилизации смогли встретиться друг с другом.
Трудові ресурси - це населення працездатного віку (чоловіки від 16 до виповнення 60 років, жінки від 16 до виповнення 55 років), яке працює або не працює, а також пенсіонери й підлітки, які працюють. Зрозуміло, що основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення працездатного віку, за винятком інвалідів І і II груп та пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах Проте пенсіонери і підлітки, які на даний момент зайняті у суспільному виробництві, також становлять запас (ресурс) робочої сили.
надеюсь :)♡
можно лайк?♡♡♡