Находится в центре Азии на границе Иркутской области и Республики Бурятия в Российской Федерации. Озеро протянулось с юго-запада на северо-восток на 636 км[2] в виде гигантского полумесяца. Ширина водоёма колеблется в пределах от 24 до 79[2] км. Дно Байкала в самой глубокой его части на 1187 метров ниже уровня Мирового океана. Высотная отметка уреза воды Байкала установлена (так как Байкал зарегулирован) в пределе 456—457 метров над уровнем моря, но в Тихоокеанской системе высот[7]. В результате «реальный» уровень Байкала фактически неизвестен:
А основной вывод здесь таков: на самом деле, мы сегодня не знаем, ни каков реально уровень Байкала, ни тем более как он соответствует либо не соответствует постановлению № 234, которое, как Вы наверно уже поняли, само сформулировано в несуществующей системе высот и реально его исполнение не может быть проконтролировано.
— С. Е. Беднарук, директор ФГУП «Центр Российского регистра гидротехнических сооружений и Государственного водного кадастра» Федерального агентства водных ресурсов[8]
Площадь водной поверхности Байкала — 31 722 км²[3] (без учёта островов), что примерно равно площади таких стран, как Бельгия или Нидерланды. По площади водного зеркала Байкал занимает седьмое место среди крупнейших озёр мира. Площадь водосборного бассейна — 571 тыс. км²[5]. Длина береговой линии — 2000 км[2].
Озеро находится в своеобразной котловине, со всех сторон окружённой горными хребтами и сопками[9]. При этом западное побережье — скалистое и обрывистое, рельеф восточного побережья — более пологий (местами горы отступают от берега на десятки километров)Байкал — самое глубокое озеро на Земле. Современное значение максимальной глубины озера — 1642 м[2][3] — было установлено в 1983 году Л. Г. Колотило и А. И. Сулимовым во время выполнения гидрографических работ экспедицией ГУНиО МО СССР[10] в точке с координатами 53°14′59″ с. ш. 108°05′11″ в. д.HGЯO.
Максимальная глубина была нанесена на карты в 1992 году[11] и подтверждена в 2002 году в результате выполнения совместного бельгийско-испанско-российского проекта по созданию новой батиметрической карты Байкала, когда были оцифрованы глубины в 1 312 788 точках акватории озера (значения глубин были получены в результате перевычисления данных акустического зондирования, совмещённых с дополнительной батиметрической информацией, в том числе эхолокации и сейсмического профилирования; один из авторов открытия максимальной глубины, Л. Г. Колотило, был участником этого проекта)[3].
Если учесть, что водная гладь озера находится на высоте 456 м над уровнем моря, то нижняя точка котловины лежит на 1187 м ниже уровня мирового океана, что делает чашу Байкала также одной из самых глубоких материковых впадин[3].
Объяснение:
найнижча точка (штучна)[ред. • ред. код]найнижча точка під землею, коли-небудь досягнута, — кольська надглибока свердловина (12 266 метрів на сг-3).найнижча точка під землею, де може перебувати людина — це 3,9 км[1] нижче поверхні на золотодобувній шахті таутона, карлетонвілль, південна африка.найнижчою штучною точкою просто неба (від рівня моря) може бути кар'єр хамбах, німеччина, 293 метри нижче рівня моря.найнижчою штучною точкою просто неба (від рівня поверхні) може бути кар'єр бінгем, солт-лейк-сіті, сша, 1 200 метрів нижче поверхні.найнижча точка під водою — це нафтогазова свердловина глибиною 10 680 метрів (від підводної верхівки свердловини ( яка була пробурена на нафтовому родовищі тайбер, мексиканська затока. верхівка свердловини розташована на глибині 1 259 метрів під водою, що дає загальну глибину 11 939 метрів від поверхні моря.[2]28.736667° пн. ш. 88.386944° зх. д.найнижча точка (природна)[ред. • ред. код]найнижчою відомою точкою є безодня челленджера, на дні маріанського жолобу: глибина 10 898 — 10 916 метрів нижче рівня моря.[3] всього три людини побували на дні безодні: жак пікар та дон волш в 1960 році на борту батискафа трієст та джеймс камерон в 2012 році на борту deepsea challenger.найнижча точка під землею розташована на глибині більше 2000 метрів від поверхні. наприклад, різниця у висоті між входом та найнижчою дослідженою точкою печери крубера (воронячої) 2 191+/-20 метрів. в 2012 році український спелеолог геннадій самохін досяг найнижчої на сьогодні точки, побивши світовий рекорд.[4]найнижча точка на суходолі, не покрита водою — долина під льодовиком берд, яка розташована на глибині до 2 780 метрів нижче рівня моря, однак покрита товстим шаром льоду.найнижча точка на суходолі — на берегах мертвого моря, поділеного між ізраїлем, палестиною та йорданією (418 метрів нижче рівня моря).точка, найближча до центру землі (~ 6 353 км) ймовірно розташована на дні північного льодовитого океану (найглибша його точка — 5 450 метрів нижче рівня моря) біля ічного північного полюсу (дно маріанського жолобу бл. 6 370 км від центру землі). інші можливі претенденти можуть бути у північній атлантиці чи північному тихому океані або на дні континентального шельфу антарктики. вот так я думаю