Мадагаскар четвертый по величине остров на нашей планете.
Республика Мадагаскар со столицей Антананариву является самым крупным в мире островным государством, в ее состав входит непосредственно остров Мадагаскар и прилегающие к нему более мелкие острова.
Остров Мадагаскар является одним из самых экзотических мест на планете. Его берега омывают воды Индийского океана. 1/3 всей территории острова занимает нагорье, 40 % - леса. Наивысшей точкой острова является вулкан Марумукутру, высота которого превышает 2800 метров. На острове много спящих вулканов, довольно часты землетрясения. Иногда Мадагаскар, благодаря наличию в грунте железа и алюминия, называют «Великим красным островов».
Климат на Мадагаскаре тропический и экваториальный. Средняя температура воздуха на побережье варьируется от +24 до + 26 °C, эти районы часто подвергаются разрушительным ураганам.
Источник: Мадагаскар - сообщение доклад
Постиндустриа́льное о́бщество — общество, в экономике которого преобладает инновационный сектор с высокопроизводительной промышленностью, индустрией знаний, с высокой долей в ВВП высококачественных и инновационных услуг, с конкуренцией во всех видах экономической и иной деятельности, а также более высокой долей населения, занятого в сфере услуг, нежели в промышленном производстве.
В постиндустриальном обществе эффективная инновационная промышленность насыщает потребности всех экономических агентов, потребителей и населения, постепенно снижая темпы своего роста и наращивая качественные, инновационные изменения.
Научные разработки становятся главной движущей силой экономики — базой индустрии знаний. Наиболее ценными качествами являются уровень образования, профессионализм, обучаемость и творческий подход работника.
Главным интенсивным фактором развития постиндустриального общества является человеческий капитал — профессионалы, высокообразованные люди, наука и знания во всех видах экономической инновационной деятельности.
написала
Объяснение:
Протягом усього часу існування людської цивілізації відбувалася взаємодія природи та людини. З ровитком технічного прогресу і зростанням чисельності населення збільшувалось антропогенне навантаження на природне середовище. В якийсь час настав момент, коли зміна компонентів природи досягла таких масштабів, що відновлення природної рівноваги стало неможливим без координації та поєднання зусиль усіх країн планети.
Зменшення площ лісів, опустелювання, забруднення навколишнього середовища, парниковий ефект, зменшення озонового шару планети – це неповний перелік екологічних проблем, які можна класифікувати як глобальні. Вирішення цих проблем можливе лише за умови поєднання зусиль усього людства. До глобальних також відносять проблеми війни та миру, бідності, боротьби з тероризмом, демографічні проблеми тощо.
Прямими наслідками зменшення лісовкритих площ є зменшення кисню в атмосфері, ерозія ґрунтів, опустелювання, зменшення популяції живих організмів.
Внаслідок парникового ефекту може статися загальне потепління на планеті, підвищення рівня вод Світового океану та затоплення значної частини прибережних територій.
Погіршення озонової ситуації загрожує значними негативними наслідками для живого світу планети. Може відчутно знизитись урожайність деяких сільськогосподарських культур, а збільшення дози ультрафіолетового випромінювання призведе до відчутного послаблення імунної системи людини і стане причиною багатьох хвороб.
Найбільшими забруднювачами атмосфери є промислово розвинуті країни. Саме тут зосореджені найпотужніші промислові підприємства, експлуатується велика кількість транспортних засобів, що вкупі спричинюють значні викиди в атмосферу шкідливих речовин. Першим дієвим заходом у подоланні цієї проблеми є підписання і введення в дію з лютого 2005 року, так званого, Кіотського протоколу. За цією угодою кожна з країн-учасниць бере на себе зобов‘язання дотримуватись обмежень на шкідливі викиди в атмосферу згідно встановлених квот.
Значного забруднення зазнали води Світового океану внаслідок захоронення різних відходів, аварій суден, техногенних катастроф тощо.
Особливе місце серед забруднених територій займають райони ядерних випробувань та радіаційних катастроф. Деякі з цих регіонів вилучені із господарського використання на сотні, а, можливо, і тисячі років. Це є доказом того, що навіть локальні інциденти на ядерних об'єктах і випробування, не кажучи вже про застосування ядерної зброї, становлять страшну загрозу для людства. Альтернативою тут можуть бути нерозповсюдження ядерних арсеналів із подальшою повною забороною ядерної зброї на Землі, а також упорядкування діяльності цивільних ядерних об‘єктів.