це населення, здатне за своїми фізичними можливостями повноцінно брати участь в суспільній праці. Вікові рубежі працездатного населення у кожній державі через різні суспільно-економічні умови практично пов'язані з деякими традиційними і правовими нормами — цензами віковим, освітнім та ін.[1]
Частка працездатного населення у всьому населенні залежить від вікової структури останнього. У країнах, що розвиваються, ця частка є найменшою, в розвинених капіталістичних країнах досягає 65 % (== Посилання ==)?. У світовій статистиці прийнято рахувати працездатне населення у віці 15—64 років, в 1970 воно склало 58,2 % всього населення світу.
Поняття «працездатне населення» близьке до поняття «трудові ресурси», але останнє не лише передбачає вікову характеристику, але і враховує кваліфікацію, склад професій та ін.
Працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно пасивне.
До економічно активного населення відноситься та частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток.
Економічно активне населення — це:
особи найманої праці;
самостійні робітники;
неоплачувані члени сім'ї;
особи, що тимчасово не працюють з об'єктивних причин (хвороба, відпустка);
особи, що поєднують навчання з працею в умовах неповного робочого часу;
учні та особи, що проходять перепідготовку.[2]
Економічно пасивне населення — ті, хто не входять до згаданих категорій, незалежно від віку і статті.
Усіх працездатних поділяють на зайняте населення та безробітних.
isglcyoyxgxi