Одеська Область розташована на материку Євразія , в частині світу Європи в державі Україна.
На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою, а на південному заході — з Румунією. Всього в межах області пролягає 1362 кілометри державного кордону України. Площа Одеської області становить 5,5 % території України.
Геополітичне розташування Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях — Асамблеї європейських регіонів і Робітничої співдружності придунайських країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського економічного співробітництва.
Головне природне багатство області — її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.
В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн га ріллі, понад 80 тис. га виноградників і садів.
Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини.
Помірний клімат;
Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністера, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає.
Найбільші річки: Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер (із притокою Кучурган), Кодима, Саврань (притока Південного Бугу), Тилігул. Великі річки мають важливе значення для судноплавства, зрошення, вироблення електроенергії.
У приморській смузі розташовано багато прісноводних озер: Кагул, Ялпуг, Катлабух та солоноводних (Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд лиманів, повністю або частково відгороджених від моря пересипами, найбільші з яких — Хаджибейський, Куяльницький та Тилігульський.
Довжина морських і лиманних узбереж Одеської області від гирла річки Дунай до Тилігульского лиману сягає 300 км.
На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.
У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.
Заповідники:
Дунайський біосферний заповідник
В Одеській області загальна кількість наявного населення, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2 млн. 469 тис. осіб.
Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8 %, сільського — 844 тис. осіб, або 34,2 %.
За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 53,2 %.
За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст та селищ міського типу в Одеській області збільшилась на 2 одиниці і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 52.
Загальна кількість постійного населення в Одеській області станом на 5 грудня 2001 р. становила 2 млн. 456 тис. осіб, у тому числі міського населення — 1 млн. 605 тис. осіб, або 65,3 %, сільського — 851 тис. осіб, або 34,7 %, чоловіків — 1 млн. 149 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 307 тис. осіб, або 53,2 %.
Основной причиной социально-экономических проблем стран Африканского континента является их колониальное когда, пренебрегая интересами местного коренного населения, европейцы устанавливали границы своих колониальных владений, нарушая и разрушая при этом сложившиеся между африканскими народами экономические, социально-культурные, этнические связи и, соответственно, сложившиеся между ними веками границы. Следствием колониальной зависимости стали: социально-экономическая отсталость (бедность, низкий уровень медицинского обслуживания, неграмотность и др.) , территориальные споры и конфликты между различными странами, трудности с определением геополитического вектора развития, трудности с определением государственного устройства и управления.
ГЕОГРАФИЯ
Общая характеристика хозяйства Африки
Хозяйство Африки является наиболее отсталым в мире. ВНП континента – всего около 500 млрд. долларов, при этом более 100 млрд. приходится на ЮАР. По социально-экономическому типу хозяйство Африки многоукладно. Большинство населения все еще находится в рамках докапиталистических укладов и отношений.
Патриархально-общинный уклад характерен для основного населения Тропической Африки, в ряде стран Северной Африки. Феодальный уклад сохранился в зонах кочевого и полукочевого животноводства.
Важное место занимает мелкотоварный уклад. В большинстве стран Африки мелкие производители являются главными поставщиками сельскохозяйственной продукции для внутреннего рынка и на экспорт.
КАРТЫ- уменьшенное, обобщенное изображение поверхности Земли, других небесных тел или небесной сферы.
АТЛАСЫ-сборник карт,таблиц,диаграмм и так далее
ДОКУМЕНТАЛЬНЫЕ ФИЛЬМЫ- вид кинематографа. Документальным называется фильм, в основу которого легли съёмки подлинных событий и лиц.
ТЕКСТЫ- (от латинского textus - «ткань», «сплетение», «соединение», «структура», «связь») - это речевое произведение, состоящее из ряда предложений.