1. Ф. Дрейк (1545-1596)
Открыл пролив между Антарктидой и Южной Америкой, который назвал проливом Дрейка.
Мне он интересен тем, что совершил второе в истории кругосветное плавание.
2. В. Баренц (1550-1597)
Искал пролив на Северо-Востоке и открыл Баренцево море.
Мне запомнилось, что началась арктическая зима. Баренц и его команда ждали весны, а корабль под натиском льдов медленно разрушался.
3. А. Тасман (1603-1659)
Первым достиг Тасмании, Новой Зеландии, Тонги и Фиджи.
Мне он интересен тем, что он первым достиг многих земель.
4. Дж. Кук (1728-1779)
Первым достиг Таити и Гавайев.
Мне он интересен тем, что он несколько раз отправлялся в Тихий океан.
5. Р. Пири (1856-1920)
Путешествовал в Гренландию и Центральную Арктику.
Мне он интересен тем, что он официально первый, кто достиг Северного полюса.
Современное мировое хозяйство характеризуется быстрым ростом внешнеэкономических связей. Участию в этих связях бывшего СССР препятствовали создавшаяся в мире ситуация противоборства Запада и Востока и «железный занавес».
Начало рыночных реформ в России положило конец существовавшей в СССР государственной монополии на внешнеэкономическую деятельность и ограничениям права выхода на внешнем рынке. Такое право имел лишь ограниченный круг специализированных государственных внешнеторговых организаций. Экономика СССР, крупнейшей индустриальной державы мира, фактически была искусственно изолирована от мирового рынка и международной конкуренции. Доля страны в мировой торговле не превышала во второй половине восьмидесятых годов 4%.
Сегодня на долю России в мировом товарообороте приходится только 1%. В результате экономического кризиса в стране объем внешней торговли РФ сократился более, чем в два раза.
Международные экономические отношения включают:
международную торговлю;
кредитно-финансовые отношения;
научно-технические связи;
международные услуги;
международный туризм.
Роль России в разных формах международных экономических отношений не одинакова. Наиболее активно Россия участвует в международной торговле.
Российская Федерация имеет очень выгодное экономико-географическое положение, поскольку является по сути «мостом» между главными центрами мировой экономики. Это создаёт благоприятные условия для развития международных экономических отношений, несмотря на то, что после распада СССР, структура внешнеэкономических связей претерпела большие изменения. Если раньше главными партнерами России были бывшие республики Советского Союза и страны Восточной Европы, то теперь их место заняли страны Западной и Южной Европы, Азиатско-Тихоокеанского региона. Особо нужно отметить таких торговых партнёров России как Германия, Великобритания, Италия, США, Япония и Китай. 20% российского экспорта и импорта дают страны СНГ.
Структура внешней торговли остается традиционной для России. На мировой рынок Россия даёт значительную часть полезных ископаемых, продукцию химической и лесной промышленности.
Основной статьёй импорта являются машины, оборудование и продовольствие.
Кредитно — финансовые отношения выражаются в предоставлении займов и кредитов, экспорте и импорте капитала.
Россия, как и большинство периферийных стран, является должником финансовых организаций Запада.
Предоставление услуг Включает транспортные, строительные услуги, услуги в области страхования, рекламы и т. д.
Международный туризм — это прибыльная отрасль экономики, однако российская индустрия отдыха развита пока довольно слабо, низким остается качество предоставляемых услуг.
Таким образом, в настоящее время постепенно происходит всё более широкое включение России в международные экономические отношения.
Відомо, що пояснити шлях за до малюнка, схематичного плану чи географічної карти набагато простіше, ніж описати його словами.
Точне зображення земної поверхні на площині у певній картографічній проекції за до умовних знаків називають географічною картою.
На величезне значення карти вказували ще відомі географи-методисти ХІХ століття Н. Раєвський і А. Бризгалов: «карти потрібні для усвідомлення і кращого збереження в пам'яті географічних відомостей» і «щоб учень/студент...дивлячись на карту, робив правильні висновки...».
У 1928 році у своїй книзі «Район і країна» В.П. Семенов-Тянь-Шанський писав: «Карта є альфа і омега всіх географічних уявлень. Якщо в інших науках вона має тільки службове значення, в географії вона - все і без неї кроку ступити не можна. Вона важливіша не тільки від малюнків, але навіть важливіша від самого тексту, тому що говорить інколи набагато більше, яскравіше, наочніше і лаконічніше найкращого тексту кожному, хто вміє в ній розбиратися» [8].
М.М. Баранський назвав карту другою мовою географії, підкреслював, що карта є головним засобом у формуванні географічних уявлень і понять.
Прикладів широкого застосування карт у житті й діяльності людей можна навести дуже багато. Карта - це джерело знань, незмінний посібник у середній і вищій школі. Без карти неможливі експедиційні дослідження, туристичні походи, подорожі, мореплавство, промислове і сільськогосподарське будівництво та ін. Водночас карти є засобом масової інформації і пропаганди наукових знань [1].
Нині майже жодне дослідження у фізичній та економічній географії не обходиться без всебічного і глибокого аналізу картографічних матеріалів. Лише за до карт можна глибоко проаналізувати особливості природи і господарства, оцінити взаємозв'язки виробництва із сировинною базою і споживачами. Дуже важлива роль карти у процесі навчання учнів/студентів географії, історії, природознавства та інших наук. Карта в навчальному закладі так само необхідна, як підручник. Студенти/школярі навчаються характеризувати природу чи економіку держав та їх частин саме завдяки роботі з картою.
Карта в процесі навчання природознавства виконує дуже важливу психолого-педагогічну роль - сприяє упорядкуванню знань. Полегшує їх засвоєння і запам'ятовування. Ця роль зберігається за картою не тільки в школі, а й тоді, коли доросла людина поповнює свої географічні знання з книг, газет, журналів і т.п. При доброму знанні карти запас географічних знань буде збільшуватись. лол
Вот табличка со всем этим: