Сирі́йська Ара́бська Респу́бліка (араб. الجمهورية العربية السورية, аль-Джумхурі́йя аль-Арабі́йя ас-Сурі́йя) — арабська країна на Близькому Сході, розташована на узбережжі Середземного моря (берегова лінія 173 км) та межує з Ліваном (356 км) та Ізраїлем (74 км) на південному заході, з Йорданією (356 км) на півдні, з Іраком (596 км) на сході і з Туреччиною (845) на півночі. Територія країни дорівнює 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1170 км², окуповані з 1967 р. Ізраїлем).
Станом на 2012 рік населення країни становило 22,5 млн осіб. Близько 74 % сирійців — суніти, проте в країні присутні значні громади різних течій шиїтів (13 %), з них — алавітів (7-8 %), шиїтів-двохдесятників (імамітів), ісмаїлітів-низаритів і різних напрямків християнства (10 %) та друзів (3 %). Державна мова — арабська. З 1963 року республіка перебуває під управлінням партії «Баас». Сучасна державність Сирії налічує трохи більше 60 років, але цивілізація зародилася тут ще в 4-му тисячолітті до н. е. Столиця Сирії — Дамаск, одне з найдавніших постійно заселених міст світу. З 2011 року триває Громадянська війна в Сирії. 9 жовтня 2019 року Туреччина розпочала військову інтервенцію на північному сході Сирії.
Объяснение:
Pan and Pfeil (2004) нарахували 87 різних «народів Європи », з яких 33 представляють більшість населення принаймні в одній суверенній державі, в той час як інші 54 представляють етнічні меншини. Число людей, які належать до національних меншин в Європі, оцінюється у 105 мільйонів осіб, або 14 % від 770 мільйонів європейців.[1]
Немає жодного точного або загальноприйнятого поняття яке б визначало «етнічну групу» або «національність». У контексті європейської етнографії зокрема визначення етнічної групи, людей (без національної держави), національності, національної меншини, етнічної меншини,мовної спільноти, мовної групи і мовної меншини можуть використовуватись як синоніми, хоча перевагу можуть віддавати тому чи іншому у різних ситуаціях, характерних для конкретних країн Європи[
топографическая карта- содердит сведения об опорных геодезических пунктах,рельефе,гидрографии,растительности,грунтах, хозяйственных и культурных обьектах,дорогах, коммуникациях,границах и тд.Полнота содержания точности топографических карт позволяет решать технические задачи.