Основная масса людей живет в пределах умеренного, субтропического и субэкваториального климатических поясов. 15% территории суши совершенно не освоены людьми - это области с экстремальными природными условиями.
Неравномерность размещения населения может наблюдаться и в пределах отдельной страны. Яркими примерами могут служить Египет (наиболее заселена долина р. Нил) , Китай и Австралия (заселена восточная часть страны) , Канада (заселен юг страны) , Россия (наиболее заселена европейская часть страны) . В Индонезии плотность населения на о. Ява составляет 2000 чел. /км2, а в районах других островов - до 3 чел. /км2.
1. страны с очень высокой плотностью населения - более 200 чел. /км2 (Бельгия, Нидерланды, Великобритания, Израиль, Ливан, Бангладеш, Республика Корея, Сальвадор) ;
2. страны с плотностью населения, близкой к средне-мировому показателю - примерно 40 чел. /км2 (Ирландия, Ирак, Малайзия, Марокко, Тунис, Мексика, Эквадор) ;
3. траны с низкой плотностью населения - менее 2 чел. /км2 (Монголия, Ливия, Намибия, Австралия, Гренландия
Объяснение:
Я старался думаю понравится)
Навколо планети Марс обертаються два природні супутники — Фобос і Деймос. Після відкриття Галілеєм у 1610 році 4 супутників Юпітера астрономи вважали, що кількість супутників зростає вдвічі при переході до більш далекої планети Сонячноі системи. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а у Юпітера — 4, вважалося, що у Марса повинно бути 2 супутники. Про це написав Джонатан Свіфт у повісті «Подорож Гулівера на летючий острів Лапута». Дивним чином ця безпідставна з наукової точки зору гіпотеза справдилася.
Супутники Марса були відкриті в 1877 році американським астрономом Асафом Голлом, і названі на честь давньогрецьких міфологічних богів Фобоса та Деймоса
Обидва супутника обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернуті до планети однією й тією ж стороною. Припливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс. Деймос, навпаки, віддаляється від Марса. Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер 1610 року. У спробах розшифрувати анаграму Галілея про кільця Сатурна («Найвищу планету потрійною гаю») Кеплер вирішив, що Галілей виявив супутники Марса. 1643 року монах-капуцин Антон Марія Ширл стверджував, що бачив «марсіанські місяці». 1727 Джонатан Свіфт у «Мандрах Гуллівера» описав два маленьких супутники Марса, які були відомі астрономам острова Лапута. Вони оберталися навколо Марса за 10 і 21,5 годин. Про ці ж супутники 1750 року згадав Вольтер у романі «Мікромегас». 10 липня 1744 року німецький капітан Кіндерман повідомив, що обчислив орбітальний період марсіанського супутника, котрий дорівнював 59 годинам 50 хвилинам і 6 секундам. 1877 року американській астроном Асаф Холл, працюючи у військово-морський обсерваторії США з найбільшим у країні 26-дюймовим рефрактором Кларка, нарешті знайшов Фобос та Деймос, два маленьких супутники Марса. Їх орбітальні періоди виявились близькими до періодів, які запропонував Свіфт на 150 років раніше.
Объяснение:
перекладеш в перекладачі