У Ельбрусу близько 10 різних назв. Місцеві жителі звуть її Мінг Тау, тюркською її назва «Джінпадішах» – «повелитель духів», абхазькою «орфі-туб» – «гора блаженних», грузинською «Ял-буз» – «снігова грива».
Висота Ельбрусу (у гори дві вершини) – 5642 і 5621 метри. Відстань між піками по прямій становить 1500 метрів. А ось пішим ходом доведеться подолати близько 3 км.
Вперше на Ельбрус піднялася група вчених під керівництвом Георгія Еммануеля в 1829 році. Це був відомий російський генерал.
Гора Ельбрус згадується в міфах Стародавньої Греції. Адже саме до цієї гори бог Зевс прикував Прометея за те, що він подарував людям вогонь.
У 2014 році на південному схилі Ельбрусу на висоті 3900 метрів побудовано самий високогірний готель Європи «LeapRus», який вміщує до 40 осіб.
На честь святкування 400-річчя Кабардино-Балкарії 400 альпіністів піднялися на Ельбрус.
Першою людиною, що піднялася на вершину на авто, став російський мандрівник Олександр Абрамов. Легендарним автомобілем став Land Rover, який спеціально обладнали для сходження.
Ельбрус укритий шапкою фірну та льоду, від якої в різні боки спускаються 54 льодовики (найбільші — Великий Азау, Ірік, Терскол (льодовик)). Площа зледеніння становить 134,5 км²
У деяких місцях товщина льоду на верхівці Ельбрус, досягає 400 метрів.
Ельбрус – це сплячий вулкан, який вивергався близько 2000 років тому. Але останнім часом у вчених з’явилися сумніви в його сонному стані.
Канатна дорога на Ельбрусі – друга за висотою у всій Європі. За годину вона здатна перевезти до 750 осіб на висоту 3750 метрів.
Під час сходження на Ельбрус постійно відбуваються нещасні випадки. За один тільки 2004 рік гора забрала життя 48 альпіністів і лижників-екстремалів. Ельбрус відноситься до списку найнебезпечніших для сходження вершин світу.
Найбезпечніший час для сходження – влітку (з червня по серпень температура рідко опускається нижче позначки -8. Зима дуже сувора і триває з жовтня по квітень. У цей період краще не підніматися на гору, так як температура там більше -30 ° С.
Человек предпринимал восемь попыток закрепиться на Британских островах, однако, в семи случаях такие эпизоды закончились провалом. И только в восьмой раз люди пришли сюда, чтобы остаться уже до наших дней. Такой результат огласили учёные, работавшие в рамках многолетнего проекта "Заселение Британии древними людьми" (Ancient Human Occupation of Britain — AHOB). Первые люди (ранние виды рода Homo) появились на островах 700 тысяч лет назад (и это самое раннее свидетельство появления рода Homo в Северной Европе) . Они жили здесь долго – многие тысячи лет, но сильное похолодание, сковавшее эти земли льдом, вынудило их отступить. Далее было ещё семь появлений поселений людей (в частности, неандертальцев — 60 тысяч лет назад) и семь "пустых" промежутков во многие тысячи лет, когда на территории нынешней Британии никто не жил. Профессор Крис Стринджер (Chris Stringer) из лондонского музея естествознания (Natural History Museum), глава проекта AHOB, поясняет: "В плейстоцене Великобритания перенесла едва не самые сильные изменения климата, в сравнении с другими районами мира. К примеру, Южный Уэльс несколько раз попеременно то был похож на Северную Африку с гиппопотамами, слонами, носорогами и гиенами, то на холодную Северную Скандинавию". Кстати, следы пребывания древних людей в Британии дошли до нас в виде каменных орудий, самые древние из которых найдены в Суффолке. В последний раз человек "открыл" Британию 12 тысяч лет назад, и теперь уже — остался навсегда. Правда, много позже коренных островитян почти полностью вытеснили и растворили в себе германские племена — пришельцы с континентальной Европы. Но это — совсем другая история. Ранее, кстати, мы рассказывали о том, что именно на территории современной Великобритании люди впервые начали пить коровье молоко — 6 тысяч лет назад. По крайней мере — именно здесь найдено, на данный момент, самое древнее свидетельство такого блюда в рационе человека. Читайте также о том, что расселение предков современных людей по планете, возможно, началось из-за сильнейшей засухи.
Распределение населения по территории и его пространственную организацию называют расселением. Расселение есть результат развития хозяйства, которое, в свою очередь, ориентируется на сложившуюся систему расселения.
Население страны размещено по территории неравномерно.
Различия в заселенности России складывались под влиянием взаимосвязанных факторов: природных, исторических, социально-экономических. Внутри страны различия в плотности очень велики. В центральной части европейской России она составляет 61 человек на 1 км2, на Урале — 25 чел. на 1 км2, в Западной Сибири 6, в Восточной Сибири 2, а на Дальнем Востоке 1 человек на 1 км2
По особенностям расселения людей, плотности населения, преобладающим типам населённых пунктов, степени хозяйственного освоения в России различают две зоны расселения людей: основная и зона Севера. Так как территория страны осваивалась и заселялась с запада на восток, то основная зона как раз и вытянута в этом направлении, постепенно сужаясь. Её северная граница проходит по линии Петрозаводск — Киров — Пермь — Красноярск, на юге Астрахань — Красноярск. В этой зоне более благоприятны природные условия, для неё характерна высокая плотность населения, большая часть городов расположена именно здесь.
Севернее расположена северная зона с суровым климатом, низкой плотностью населения, малым числом городов. Но именно здесь сконцентрированы важнейшие природные ресурсы нашей страны.
Соотношение городского и сельского населения на территории России, его географические различия.
В зависимости от типов поселений, в которых проживает население страны, оно делится на городское и сельское.
В XX веке в России, как и во всём мире бурно протекал процесс быстрого роста городов, повышения их роли и распространения городского образа жизни- урбанизации. В разных странах существуют свои критерии выделения городских населённых пунктов.
Город в России — населённый пункт с численностью более 12 тысяч человек, выполняющий несельскохозяйственные функции. По числу жителей города бывают: малые (до 20 тысяч человек), средние (100 тысяч), большие (более100 тыс.), крупные (более 250 тыс.), крупнейшие (более 500 тысяч). Функции городов: промышленные, транспортные, научные центры, города- курорты и прочее. Города, выполняющие несколько функций (многофункциональные), часто являются столицами административных образований.
В настоящее время в России более 1000 городов, в них проживает 73% населения страны. Крупнейшими из них являются 12 городов — миллионеров: Москва, Санкт-Петербург, Новосибирск, Нижний Новгород, Екатеринбург, Самара, Омск, Челябинск, Пермь, Уфа, Казань и Ростов на Дону.
На территории России города размещены неравномерно. Европейская часть (кроме севера), полоса по югу Сибири и Дальнего Востока составляют основную зону расселения. Здесь высокая плотность населения, 80% городов находится именно в европейской части нашей страны. В северных и восточных районах страны сеть городов очень редкая.
У Ельбрусу близько 10 різних назв. Місцеві жителі звуть її Мінг Тау, тюркською її назва «Джінпадішах» – «повелитель духів», абхазькою «орфі-туб» – «гора блаженних», грузинською «Ял-буз» – «снігова грива».
Висота Ельбрусу (у гори дві вершини) – 5642 і 5621 метри. Відстань між піками по прямій становить 1500 метрів. А ось пішим ходом доведеться подолати близько 3 км.
Вперше на Ельбрус піднялася група вчених під керівництвом Георгія Еммануеля в 1829 році. Це був відомий російський генерал.
Гора Ельбрус згадується в міфах Стародавньої Греції. Адже саме до цієї гори бог Зевс прикував Прометея за те, що він подарував людям вогонь.
У 2014 році на південному схилі Ельбрусу на висоті 3900 метрів побудовано самий високогірний готель Європи «LeapRus», який вміщує до 40 осіб.
На честь святкування 400-річчя Кабардино-Балкарії 400 альпіністів піднялися на Ельбрус.
Першою людиною, що піднялася на вершину на авто, став російський мандрівник Олександр Абрамов. Легендарним автомобілем став Land Rover, який спеціально обладнали для сходження.
Ельбрус укритий шапкою фірну та льоду, від якої в різні боки спускаються 54 льодовики (найбільші — Великий Азау, Ірік, Терскол (льодовик)). Площа зледеніння становить 134,5 км²
У деяких місцях товщина льоду на верхівці Ельбрус, досягає 400 метрів.
Ельбрус – це сплячий вулкан, який вивергався близько 2000 років тому. Але останнім часом у вчених з’явилися сумніви в його сонному стані.
Канатна дорога на Ельбрусі – друга за висотою у всій Європі. За годину вона здатна перевезти до 750 осіб на висоту 3750 метрів.
Під час сходження на Ельбрус постійно відбуваються нещасні випадки. За один тільки 2004 рік гора забрала життя 48 альпіністів і лижників-екстремалів. Ельбрус відноситься до списку найнебезпечніших для сходження вершин світу.
Найбезпечніший час для сходження – влітку (з червня по серпень температура рідко опускається нижче позначки -8. Зима дуже сувора і триває з жовтня по квітень. У цей період краще не підніматися на гору, так як температура там більше -30 ° С.