Принцип пирамиды Минто
Бұл пирамиданың принципімен мен Сабырова Ақбота Қабылқызы таныстым.
1. Ақпаратты талқылау: тізімді қолданбау, 15 тармақтан тұрады, дұрысы 3 топтан 5 тармақтан;
2. Ең бастысын бастау қажет: мүмкін таңдаушы сізбен келіспеуі мүмкін және толық түсіндіруді қажет етпейді.
Минто пирамидасының принципі шын мәнінде мағынасы терең және кең. Ұсынамын:
Барбара Минто «Принцип пирамиды Минто. Золотые правила мышления, делового письма и устных выступлений». М.: Издательство «Манн, Иванов и Фербер», 2008 г. 272 с.Кітапта берілген жүйе, жазбаша құжаттардың McKinsey –ді дайындық стандарты болып табылады. Бұл менің McKinsey-дің жүйелері туралы бірінші нұсқаулығым. McKinsey әлем бойынша консалтингтік қызметтің көшбасшысы.
Барбара Минто теориясы бойынша іскерлік хаттардың мәтінін түсіну үшін оның мазмұнын логикалық тығыз байланысты және пирамиданың принципінде тізімдеу қажет. Тек қана осы құрылым максимальді қол жетімді болып табыладыды. Өйткені бұл әдіс қабылдауға оптимальді . бұл кітап барлығына қажет. Іскерлік хаттар қызметтік хаттар, докладтар, презентациямен жұмыс істеуге тура келетін және барлығына ұсынылады. Анық және дұрыс өз ой білдіруді үйрену үшін барлығына қажет.
Генеральный директор журналының тұжырымы бойынша бұл «Лучшая книга о личной эффективности 2007» сыйлығына ұсынылды.
I. Тарау. Неге пирамида? Минто бұл туралы былай дейді. Мысал ретінде мына жеңіл хатты алдым: Дұрыс нұсқасы осылай жазылған:
«Джон Коллинз звонил, чтобы передать, что он не сможет присутствовать на встрече в 3.00. Хэл Джонсон сообщил, что не рассчитывает быть раньше, а то и вовсе завтра, но не раньше 10.30. А секретарь Дона Клиффорда передала, что Клиффорд вернется из Франкфурта не раньше чем завтра, а то и позже. Конференц-зал завтра занят, но свободен в четверг. Так что четверг 11.00 был бы самым подходящим временем для встречи. Устраивает ли это вас?».
Объяснение:Степова зона лежить у південній частині України і займає 39 % її території. На півночі межує з лісостеповою зоною, на півдні простягається до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір. Охоплює більшу північну частину Кримського півострова. Зона степу простягається від державного кордону з Молдовою і Румунією на південному заході до кордону з Росією на північному сході та сході.
У зв’язку з рівнем забезпечення теплом і вологою, характером ґрунтово-рослинного покриву степова зона поділяється на три природні підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову).Клімат зони степу помірний континентальний. Тут за низької вологості повітря часто бувають суховії, посухи, пилові та чорні бурі, які завдають шкоди сільському господарству.Найбільше природне багатство степової зони – її ґрунтові ресурси, серед яких переважають чорноземи. Саме завдяки їхній високій родючості степ є основним сільськогосподарським районом, де вирощують пшеницю, кукурудзу, просо, соняшник, кавуни. Ґрунти сформувалися на лесових відкладах. Залежно від рівня зволоження та характеру рослинності у степовій зоні утворилися різні зональні типи і підтипи ґрунтів. У північностеповій підзоні виникли чорноземи звичайні зі значним вмістом гумусу. Найбільший його вміст мають чорноземи Приазовської височини (7,2 %). У середньостеповій підзоні поширені чорноземи південні, в яких вміст гумусу зменшується до 5 %, наявні включення гіпсу на певній глибині. У найбільш посушливій південностеповій (сухостеповій) підзоні сформувалися каштанові ґрунти з невеликою часткою гумусу та близьким до поверхні заляганням гіпсу.
У степах формуються деякі азональні типи ґрунтів. На терасах річок виникли лучно-чорноземні ґрунти. У південностеповій підзоні у подах в умовах промивного режиму трапляються солонці, солончаки та солоді. Солончаки – це ґрунти, постійно насичені солями у верхніх горизонтах, що пригнічує ріст і розвиток рослин. Вміст гумусу – 1–2 %. На поверхні ґрунту наявна сольова кірка. Утворюються внаслідок випаровування мінералізованих підземних вод, що залягають близько до поверхні. Солоді формуються у зниженнях рельєфу (часто у подах) на краще зволожених землях унаслідок розсолення та вилуговування засолених ґрунтів. Солі при цьому вимиваються на певну глибину, як і у солонців, що менш засолені, ніж солончаки. Вони лужні, потребують гіпсування. Солончаки, солоді та солонці або зовсім не використовують, або використовують для випасання овець і великої рогатої худоби. Основний захід меліорації – промивання солончаків прісною водою, зокрема з метою зниження рівня ґрунтових вод. У степовій зоні за надмірного зрошення розвиваються процеси вторинного засолення ґрунтів, коли солонці знову перетворюються на солончаки. Причиною цього є підйом рівня засолених підземних вод. Рослинність степової зони відрізняється від лісостепу відсутністю лісів на вододілах. Лісом і чагарниками на півночі степової зони бувають вкриті лише байраки. Переважає дуб, до якого домішуються клен, липа, ясен, глід, шипшина, мигдаль, степова вишня. Лісистість степової зони становить 3 %.
Объяснение: