Розрізняють піщані, кам'янисті, глинисті та солончакові пустелі. Окремо виділяють снігові пустелі в Антарктиді та Арктиці. Найвідоміша кам'яниста пустеля світу — Сахара, що займає всю північну частину африканського континенту. Близькі до пустель так звані напівпустелі, які є перехідним типом ландшафту від пустелі до степів чи савани.
Характерним представником пустельною рослинності є кущові Лишайники
Рослинний покрив розріджений (відстань між сусідніми рослинами від декількох десятків сантиметрів до декількох метрів і більше) і покриває зазвичай менше 50 % поверхні; у надпосушливих умовах флора практично відсутня. До утворення пустель може призвести процес аридизації та спустелювання — складних кліматичних змін, що призводять до зниження зволоженості територій.
Сніжні пустелі в основному знаходяться за полярними колами і населені тваринами, стійкими до холоду.
Класифікація пустель
Чорна пустеля в Єгипті
Піщані дюни пустелі в області Тадрарт-Акакус на заході Лівії
Пустеля Внутрішньої Монголії
Залежно від характеру ґрунтів розрізняють декілька типів пустель:
піщані — на рихлих відкладеннях древньоалювіальних рівнин;
лесові — на лесових відкладеннях підгірних рівнин;
суглинні — на слабокарбонатних покривних суглинках рівнин;
глинисті — на низькогір'ях, складених соленосними мергелями і глинами;
глинисті такирові — на підгірних рівнинах і в стародавніх дельтах річок;
галечні та піщано-галечні — на гіпсованих плато і підгірних рівнинах;
щебнисті гіпсовані — на плато і молодих підгірних рівнинах;
кам'янисті — на низькогір'ях та дрібносопковиках;
солончакові — в засолених пониженнях рельєфу і вздовж морського узбережжя.
Утворення і поширення пустель
В основі формування, існування та розвитку пустель знаходиться нерівномірність розподілу тепла і вологи, а також географічна зональність планети.
Зональний розподіл температур і атмосферного тиску зумовлює специфіку циркуляції повітряних мас атмосфери і формування вітрів. Пасати, що переважають в екваторіально-тропічних широтах, визначають стійку стратифікацію атмосфери, перешкоджають вертикальним рухам повітряних потоків і пов'язаного з ними утворенню хмар і випаданню опадів. Хмарність вкрай незначна, в той час як приплив сонячної радіації найбільший, що призводить до крайньої сухості повітря (відносна вологість в літні місяці становить близько 30 %) і виключно високих річних температур. В субтропічному поясі величина сумарної сонячної радіації зменшується, але на материках розвиваються малорухомі депресії термічного походження, що викликають різку посушливість. Середня температура в літні місяці сягає +30 °C, максимальна — +50 °C. Найбільшою сухістю в даному поясі відрізняються міжгірні западини, де річна кількість опадів не перевищує 100—200 мм.
Рельєф
Формування рельєфу пустель відбувається під впливом вітрової та водної ерозії. Пустелям властивий ряд однотипних природних процесів, які є передумовами їх морфогенезу: ерозія, водна акумуляція, вивітрювання і еолові накопичення піщаних мас.
Під час стікання водотоків з крутих схилів на рівнинну місцевість, відбувається відкладення наносів біля підніжжя схилів і формування конусів виносу — віялоподібних скупчень наносів з вершиною, зверненою вгору по долині водотоку. Такі утворення широко поширені в пустелях Південного Заходу США. Близько розташовані конуси можуть зливатися між собою, утворюючи похилу підгірну рівнину, яка носить місцеву назву «бахада» (ісп. bajada — схил, спуск). Вода, що швидко стікає по схилах, розмиває поверхневі відкладення і створює промоїни та яри, часом утворюючи т. зв. бедленди. Такі форми, що утворюються на крутих схилах гір і столових височин, характерні для пустельних областей усього світу.
Фауна
Пустельна фауна різноманітна, але вона набагато бідніша, ніж фауна зон, багатих вологою, наприклад лісової фауни. Фауни різних пустельних біотопів розрізняються по складу і багатству. Найбагатша фауна закріплених пісків, особливо з деревною і чагарниковою рослинністю; найбідніша фауна голих рухомих пісків і широких кам'янистих (щебнистих) пустель. Умови існування в пустелях дуже суворі: довготривала відсутність води, сухість повітря, сильна інсоляція, зимові морози при дуже малому сніжному покрові або абсолютної його відсутності. Тому тут мешкають головним чином спеціалізовані форми (з пристосуваннями як морфо-фізіологічними, так і в і життя й поведінці).
Согласно древним славянским Ведам, у Земли было три Луны: Фата, Леля и Месяц. В настоящий момент, по утверждениям современных ведунов, осталась последняя Луна – Месяц. А согласно нашим беседам, в настоящее время присутствует Луна – бывшая Луна Фаэтона, которая пришла к Земле после катастрофы на Фаэтоне. Как объяснить такое противоречие?
ММ Мысль о том, что Луна есть Месяц – одна из трех бывших лун Земли - не верная. Третья Луна – Месяц, точно также, как и предыдущие две - Фата и Леля, были уничтожены серыми. Оставшись без своих лун, Земля стала вращаться не только вокруг Солнца и вокруг себя, но и кувыркаться без порядка, что привело земную атмосферу в полный безпорядок. Такое безпорядочное вращение было уникальным для Солнечной системы и было понятно, что очень близок момент, когда Земля будет полностью разрушена из-за хаотического сваливания магнитных сил и катастрофических явлений на поверхности.
Гибель Фаэтона и появление Луны стало счастливым моментом для Земли, поскольку присутствие уравновешенного Спутника мгновенно вернуло относительное равновесие и самой планете Земля. Силы Тьмы были намерены использовать Землю для своих манипуляций с её населением, поэтому организовали сеть баз на поверхности Луны. При этом был создан прямой канал между жёлтыми сферами Земли и Луны, который имеет свойства открытого портала, и служит постоянным связующим звеном между Планетой и её новым Спутником. Вращение Луны было отрегулировано так, как было удобно тёмным. Они приготовили для землян очень убедительные псевдонаучные объяснения о необычных свойствах Луны и на долгие времена отвлекли внимание научного мира от проблем, связанных с истинной Луной, которая не только контролирует психоэмоциональное состояние людей на Земле, но и влияет на все формы магнитных связей на уровне красно-жёлтых сфер подземелий. По существу, Луна – это портал для постоянной циркуляции между мирами Космического Дна Солнечной системы, который имеет свойства прямой и обратной связи с нижними инфернальными мирами. Через Лунный канал проходят корабли инопланетных пришельцев из инфернальных миров Галактики и туда же уходят негативные сущности после своего воплощения в недрах и на поверхности Земли.
Луна – очень тяжёлый для Земли спутник, который, с одной стороны, является необходимым для уравновешивания магнитных связей с Солнечной системой, а с другой стороны - является постоянным порталом с инфернальной Тьмой Солнца и Галактики.
И.Н. Получается, что уничтожение всех ТРЕХ лун было осознанным актом со стороны сил Тьмы?
ММ Мысль о том, что Луна является третьей законной луной – Месяц – не верна. Надежда на законность пребывания данной Луны вносит большое недоразумение у ведических знатоков. Принимая её законной, они полагают, что лунные воздействия на Землю положительны и обращение к Луне, как к законной спутнице Земли им в делах Света. На самом же деле, тёмные силы именно для того и убрали предыдущие три ЗАКОННЫЕ луны, чтобы на их место поставить подставную, которая с тех времён служит открытым порталом для прохождения в Солнечную систему инфернальных пришельцев с Космического Дна Галактики.
Врата Тьмы в Солнечной систем открыты постоянно именно с тех самых пор!
И.Н. Что же надо сделать такое, чтобы закрыть эти врата?
ММ Врата Тьмы можно закрыть только в том случае, если Земля благополучно поднимется на цветовой ряд ВЫШЕ существующего. Тогда Луна станет безсильна по отношению к Земному человечеству и инфернальным сферам подземного мира. Но для того, чтобы Земле подняться, надо пройти Путь Великого Перехода.
Тёмные делают ВСЁ, чтобы Великий Переход не случился, и чтобы Земля осталась в полной власти сил Тьмы. Говорили об этом не раз. Сейчас надо сосредоточиться на том, чтобы произошла смена системы Тьмы на Систему Света хотя бы в одном государстве – России. Это и есть Планеты и выход из-под влияния инфернальной изнанки Солнечной системы и Галактики.
И.Н. Правда ли, что Луна полая!
ММ Луна имеет свойства полого шара, внутри которого есть много пустого пространства технократического назначения. Есть у Луны также особый гравитационный двигатель, который включается только в экстренных случаях, когда есть необходимость выровнять магнетизм Планеты и Луны и выдержать необходимое расстояние. Есть в Лунном чреве также и особый Портал, позволяющий войти в инфернальную колею не умозрительно, а вполне конкретно – в материальном объекте, годном для перемещения в междумирье в физическом теле. Но мало кто пользуется такой возможностью. В основном, в междумирье курсируют особые аппараты, которые защищают физическое тело от воздействия инфракрасных волн разрушающего характера.
Луна имеет свойства большой военной базы, в которой есть всё необходимое для того, чтобы постоянно контролировать все процессы, происходящие на Земле, и выталкивать из своих недр необходимый десант активных карателей или усмирителей в любую точку Земного шара.
Однозначно опровергай.небольшие города в стране не показывают ничего , поищи индексы ИЧР и преподу эту формулу покажи и подсчитай для украины. Смысл в том что Основное производство сосредоточена в областных центрах- то есть больших городах. Маленькие города зачастую выступают в роли потребителя. Например центр чёрной металлургии Киев . Допустим Никополю ему нечего противопоставить. Производство мизерное, по сравнению с ведущими предприятиями. Много по этой теме писать не надо. Поставленную задачу выполнил. А заверши цитатой . "Краткость-сестра таланта" Чехов. Это прокатит , Сам своим детям это преподаю. Удачи.
Загальний опис
Розрізняють піщані, кам'янисті, глинисті та солончакові пустелі. Окремо виділяють снігові пустелі в Антарктиді та Арктиці. Найвідоміша кам'яниста пустеля світу — Сахара, що займає всю північну частину африканського континенту. Близькі до пустель так звані напівпустелі, які є перехідним типом ландшафту від пустелі до степів чи савани.
Характерним представником пустельною рослинності є кущові Лишайники
Рослинний покрив розріджений (відстань між сусідніми рослинами від декількох десятків сантиметрів до декількох метрів і більше) і покриває зазвичай менше 50 % поверхні; у надпосушливих умовах флора практично відсутня. До утворення пустель може призвести процес аридизації та спустелювання — складних кліматичних змін, що призводять до зниження зволоженості територій.
Сніжні пустелі в основному знаходяться за полярними колами і населені тваринами, стійкими до холоду.
Класифікація пустель
Чорна пустеля в Єгипті
Піщані дюни пустелі в області Тадрарт-Акакус на заході Лівії
Пустеля Внутрішньої Монголії
Залежно від характеру ґрунтів розрізняють декілька типів пустель:
піщані — на рихлих відкладеннях древньоалювіальних рівнин;
лесові — на лесових відкладеннях підгірних рівнин;
суглинні — на слабокарбонатних покривних суглинках рівнин;
глинисті — на низькогір'ях, складених соленосними мергелями і глинами;
глинисті такирові — на підгірних рівнинах і в стародавніх дельтах річок;
галечні та піщано-галечні — на гіпсованих плато і підгірних рівнинах;
щебнисті гіпсовані — на плато і молодих підгірних рівнинах;
кам'янисті — на низькогір'ях та дрібносопковиках;
солончакові — в засолених пониженнях рельєфу і вздовж морського узбережжя.
Утворення і поширення пустель
В основі формування, існування та розвитку пустель знаходиться нерівномірність розподілу тепла і вологи, а також географічна зональність планети.
Зональний розподіл температур і атмосферного тиску зумовлює специфіку циркуляції повітряних мас атмосфери і формування вітрів. Пасати, що переважають в екваторіально-тропічних широтах, визначають стійку стратифікацію атмосфери, перешкоджають вертикальним рухам повітряних потоків і пов'язаного з ними утворенню хмар і випаданню опадів. Хмарність вкрай незначна, в той час як приплив сонячної радіації найбільший, що призводить до крайньої сухості повітря (відносна вологість в літні місяці становить близько 30 %) і виключно високих річних температур. В субтропічному поясі величина сумарної сонячної радіації зменшується, але на материках розвиваються малорухомі депресії термічного походження, що викликають різку посушливість. Середня температура в літні місяці сягає +30 °C, максимальна — +50 °C. Найбільшою сухістю в даному поясі відрізняються міжгірні западини, де річна кількість опадів не перевищує 100—200 мм.
Рельєф
Формування рельєфу пустель відбувається під впливом вітрової та водної ерозії. Пустелям властивий ряд однотипних природних процесів, які є передумовами їх морфогенезу: ерозія, водна акумуляція, вивітрювання і еолові накопичення піщаних мас.
Під час стікання водотоків з крутих схилів на рівнинну місцевість, відбувається відкладення наносів біля підніжжя схилів і формування конусів виносу — віялоподібних скупчень наносів з вершиною, зверненою вгору по долині водотоку. Такі утворення широко поширені в пустелях Південного Заходу США. Близько розташовані конуси можуть зливатися між собою, утворюючи похилу підгірну рівнину, яка носить місцеву назву «бахада» (ісп. bajada — схил, спуск). Вода, що швидко стікає по схилах, розмиває поверхневі відкладення і створює промоїни та яри, часом утворюючи т. зв. бедленди. Такі форми, що утворюються на крутих схилах гір і столових височин, характерні для пустельних областей усього світу.
Фауна
Пустельна фауна різноманітна, але вона набагато бідніша, ніж фауна зон, багатих вологою, наприклад лісової фауни. Фауни різних пустельних біотопів розрізняються по складу і багатству. Найбагатша фауна закріплених пісків, особливо з деревною і чагарниковою рослинністю; найбідніша фауна голих рухомих пісків і широких кам'янистих (щебнистих) пустель. Умови існування в пустелях дуже суворі: довготривала відсутність води, сухість повітря, сильна інсоляція, зимові морози при дуже малому сніжному покрові або абсолютної його відсутності. Тому тут мешкають головним чином спеціалізовані форми (з пристосуваннями як морфо-фізіологічними, так і в і життя й поведінці).