у 1903–1911 рр. проводив ічні дослідження басейну ріки дністер (підкарпаття і поділля); розробляв теоретичні й методичні основи ії, обґрунтував структуру ічної науки; підготував її понятійно-термінологічного апарату. напередодні 1-ї світової війни розробляв основи фізичної ії й ії україни в її етнічних межах. з початку світової війни заклав основи української політичної і воєнної ії, обґрунтував територіально-ічний аспект державної незалежності української нації, популяризував економіко-, соціально- й ічні знання про україну серед європейських народів.
степан рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної ії україни, а також історичної ії та ії населення нашої держави, картографії. він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, ійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про україну, її територію і народ. підготував і видав шкільні підручники з ії україни. своїми науковими працями с.рудницький охоплював не лише питання ії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. як зазначає проф. о. шаблій, „наукові і науково-популярні праці с. рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути? ”, в становлення національної самосвідомості українського народу. за своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. м.грушевського”.
ДРЕЙК, ФРЭНСИС (Drake, Francis) (ок. 1540–1596), английский мореплаватель, пират. Родился близ Тавистока в Девоншире между 1540 и 1545. Его отец, в фермер, стал проповедником в Чатеме, расположенном к югу от Лондона. Вероятно, Дрейк плавал вначале на каботажных судах, заходивших в Темзу. Семья Дрейка была связана родственными узами с богатым семейством Гаукинсов из Плимута. Поэтому после малоизвестного первого плавания через Атлантический океан Дрейк получил место капитана судна в эскадре Джона Гаукинса, которая занималась торговлей невольниками и доставляла их из Африки в испанские колонии в Вест-Индии. Путешествие 1566–1567 закончилось неудачно, поскольку испанцы совершили вероломное нападение на английские суда у крепости Сан-Хуан-де-Улуа в порту Веракрус на восточном побережье Мексики. Месть за это нападение стала одним из мотивов последующей пиратской деятельности казначея военно-морского флота Дж.Гаукинса и капитана Ф.Дрейка.
Кругосветное путешествие. На протяжении нескольких лет Дрейк совершал пиратские рейды в Карибском море, которое Испания считала своей территорией, захватил Номбре-де-Дьос в центральной Панаме, грабил караваны, перевозившие на мулах грузы серебра из Перу в Панаму. Его деятельность привлекла внимание Елизаветы I и группы придворных, включая государственного казначея лорда Берли и министра внутренних дел Фрэнсиса Уолсингема. Были собраны средства для проведения экспедиции, которая продолжалась с 1577 по 1580. Первоначально планировался поход для поиска предполагаемого Южного материка, но он вылился – возможно, по указанию королевы (хотя Англия и Испания еще не находились в состоянии войны) – в самый успешный в истории пиратский набег, принесший доход в 47 фунтов стерлингов на каждый вложенный фунт.
Дрейк плыл в качестве капитана корабля «Пеликан» (впоследствии переименованного в «Золотую лань») водоизмещением в 100 т. Кроме того, были еще четыре меньших судна, которые, однако, так и не завершили путешествия. Подавив мятеж на судне у берегов Патагонии в Аргентине, когда был наказан один из его офицеров, Томас Даути, Дрейк вышел в Тихий океан через Магелланов пролив. Затем его флотилию отнесло на юг примерно до 57° ю.ш., и в результате Дрейк открыл между Огненной Землей и Антарктидой пролив, носящий ныне его имя (хотя, вероятно, сам он никогда не видел мыса Горн). На пути к северу он грабил суда и гавани у берегов Чили и Перу и, похоже, намеревался возвращаться через предполагаемый Северо-Западный проход. Где-то на широте Ванкувера (никаких судовых журналов не сохранилось) из-за плохой погоды Дрейк был вынужден повернуть на юг и стать на якорь несколько севернее современного Сан-Франциско. Место стоянки, названное им Нью-Альбионом, было установлено в 1936 благодаря находке медной пластинки с датой 17 июня 1579 примерно в 50 км к северо-западу от пролива Голден-Гейт (теперь бухта Дрейка). На пластинке выбита надпись, объявлявшая данную территорию владением королевы Елизаветы. Затем Дрейк пересек Тихий океан и достиг Молуккских остров.
у 1903–1911 рр. проводив ічні дослідження басейну ріки дністер (підкарпаття і поділля); розробляв теоретичні й методичні основи ії, обґрунтував структуру ічної науки; підготував її понятійно-термінологічного апарату. напередодні 1-ї світової війни розробляв основи фізичної ії й ії україни в її етнічних межах. з початку світової війни заклав основи української політичної і воєнної ії, обґрунтував територіально-ічний аспект державної незалежності української нації, популяризував економіко-, соціально- й ічні знання про україну серед європейських народів.
степан рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної ії україни, а також історичної ії та ії населення нашої держави, картографії. він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, ійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про україну, її територію і народ. підготував і видав шкільні підручники з ії україни. своїми науковими працями с.рудницький охоплював не лише питання ії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. як зазначає проф. о. шаблій, „наукові і науково-популярні праці с. рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути? ”, в становлення національної самосвідомості українського народу. за своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. м.грушевського”.