Питання про те, як співвідносяться між собою економіка і політика (адже саме про це у нас фактично йде в даному випадку мова), з повним правом можна віднести до числа фундаментальних методологічних проблем, над якими ламали голови багато представників кращих умів людства. Завдання дійсно не з легких, особливо з урахуванням того факту, що і економічне, і політичне (до речі, так само як і соціальне, ідеологічне і т.д.) в певному сенсі є не більш ніж якісь абстрактно-теоретичні поняття, що використовуються для позначення різних проекцій, за до яких ми намагаємося охарактеризувати реальну суспільну життя. Остання за великим рахунком є єдиний, комплексний, цілісний процес розвитку, в рамках якого виділення окремих самостійних складових можливе лише з розумною часткою условності1.
Отже, економічна діяльність не може здійснюватися поза відомих політичних рамок, а політичні процеси не протікають поза певного економічного простору. Це в повній мірі стосується і міжнародного компоненту названих відносин. Розвиваючись в нерозривному зв'язку і взаємодії один з одним, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна сторони життя суспільства надають один на одного безпосереднє і постійний вплив. Ось лише два приклади, що підтверджують цю тезу.
В кінці 1950-х рр. найбільшими торговими партнерами СРСР в західній півкулі були Аргентина і США. Задамося питанням, чи змогли названі країни зберегти свої позиції в першій половині 60-х рр. і якщо немає, то яку державу зайняло в зазначений період лідируюче положення в цьому рейтингу? Починаючи з 1960 р у зовнішній торгівлі СРСР з країнами регіону відбулася безумовна переорієнтація - на перше місце висунулася Куба. Якщо в 1959 р радянсько-кубинський товарообіг становив лише 6,7 млн руб. (Проти 40,2 млн руб. Радянсько-аргентинського і 39,1 млн руб. Радянсько-американського), то в 1960 р - вже 160,6 млн, а в 1961 р - 539,0 млн руб., Перевищивши показники радянсько-американського і радянсько-аргентинського товарообігу відповідно в 8 і 19,7 раза2. Пояснення таких різких коливань слід шукати аж ніяк не в економічній сфері. Кубинська революція 1959 р змінивши політичну і військово-стратегічну ситуацію не тільки в районі Карибського моря, але і у всій західній півкулі, викликала в кінцевому підсумку і перерозподіл потоків міжнародної торгівлі.
В останні роки в Західній Європі лунає все більше голосів на користь необхідності-проведення провідними країнами регіону значно більш узгодженої та виразної зовнішньої політики. Причина тут не тільки, а може бути, і не стільки в зміні розстановки сил на міжнародній арені в результаті закінчення «холодної війни», скільки в відчутний прогрес у справі економічної інтеграції, що виводить Європейський союз на якісно новий рівень розвитку. Виниклий на цій основі розрив між економічною і політичною іпостасями інтеграції стає, на думку практічес-
1 За досить обгрунтованим думку цілого ряду дослідників, тісне переплетення в реальному житті економічних,
політичних, ідеологічних та інших факторів накладає певні, а норою і вельми значні обмеження на можли
ності «чистої економічної теорії» або «чистої політології». Вихід прихильники даної точки зору бачать у проведенні
міждисциплінарних досліджень, які об'єднують представників різних галузей суспільствознавства. Див., Напр .: Spero J.E. The Politics of International Economic Relations. 3d edition. St. Martin's Press. New York, 1985.
Объяснение:
1 гипотеза образования гор - погружение океанических впадин.
при внимательном изучении карты земли, можно обратить внимание на то обстоятельство, что горы в основном располагаются по краям материков. это обстоятельство послужило причиной возникновения первой гипотезы образования гор. согласно этой гипотезе, породы, лежащие в основе материков, легче пород, из которых состоит океаническое дно. поэтому при движениях вещества внутри земли материки как бы выдавливаются вверх, при этом по краям материка образуются складчатые горы. недостатком этой теории является то, что она не объясняет присутствие гор внутри материков (напр., гималаи) также данная теория не признает наличие геосинклинальных прогибов – внутриматериковых впадин земной коры, которые существовали до образования в этих местах гор.
2 гипотеза образования гор - гипотеза кобера.
гипотеза названа по имени ученого из австрии леопольда кобера. кобер занимался изучением геологического строения альп. альпы – удобные для изучения горы, так как являются молодыми и не успели еще пострадать от процессов разрушения. так, в ходе исследований кобер выяснил, что альпы состоят преимущественно из осадочных пород. ученым было также выявлено, что эти породы подверглись сильному боковому сжатию, в результате которого образовались мощные складки. размышляя над полученными данными, австриец выдвинул предположение, что некогда на этом месте располагался геосинклинальный прогиб, замкнутый с двух сторон (твердыми массивами) северной европы и северной африки. впоследствии эти форланды начали сближение, выталкивая вверх непрочные осадочные породы геосинклинали. пласты породы поднимались, сминались и опрокидывались на сближающиеся форланды. так, по мнению кобера, образовались альпы. но, если эта теория полностью подходит для альп, то по отношению к образованию других гор земли она не выдерживает никакой критики.
3 гипотеза образования гор - гипотеза дрейфа материков
эта гипотеза образования гор сходна с первой в той части, что построена на расположении основной части горных массивов на окраинах материков. но, в отличие от первой, она объясняет данное обстоятельство дрейфом материков. материки, как известно, все время находятся в движении, передвигаясь со скоростью несколько сантиметров в год. в процессе этого дрейфа на краю надвигающегося материка возникают горы. примером могут служить анды (дрейф южной америки в западную сторону) и горы атлас (дрейф африки на север).
поначалу гипотеза дрейфа материков была принята научным сообществом, но впоследствии оказалась отвергнутой. причиной этого стал вопрос о силе, которая двигает континенты. ни одно из предположений не могло объяснить движения огромных масс континентов. на этом теория была временно забыта.
4 гипотеза образования гор - гипотеза конвекционных (подкоровых) течений
согласно этой теории в недрах нашей планеты существуют конвекционные течения, которые вызывают опускание (образуется геосинклиналь со слоем осадочных пород) и поднятие (образуются горы) земной коры. казалось бы, гипотеза имеет право на жизнь: она объясняет как наличие геосинклиналей, так и образование гор. но эта гипотеза также не может быть признана основополагающей, так как она построена на не подтвержденных научно данных. до сих пор не доказано наличие этих самых конвекционных течений в недрах земли, не измерены вязкость, текучесть, кристаллическая структура горных пород мантии – оболочки земли между земной корой и ядром.
5 гипотеза образования гор - контракционная, или сжатия земли, гипотеза
гипотеза основана на теории, что наша планета с момента своего образования все время сжимается в объеме. сжатие происходит неравномерно, скачкообразно из центра земли, что в конечном итоге приводит к деформации земной коры. при первом сжатии земная кора, прогибаясь, образует геосинклиналь, которая заполняется морями и осадками. на молодые, сравнительно непрочные породы геосинклинали начинают оказывать давление расположенные рядом более древние массивные породы. при следующем сжатии это давление усиливается, и в области геосинклинали образуются складчатые горы, осложненные надвигами.
эта гипотеза объясняет образование гор на месте древних геосинклиналей. однако и против этой теории нашлись возражения. некоторые геологи считают, что сжатие земли не было настолько сильным, чтобы к образованию такого количества гор. также в противостоянии с этой гипотезой находится другая гипотеза, предполагающая, что земля вовсе не сжимается, а, напротив, расширяется. если это действительно так, то значение контракционной теории образования гор вообще сводится к нулю.