ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
Объяснение:
ВЫВОДЫ
1. Национальная экономика подразделяется на различные сферы и
комплексы. В зависимости от участия в формировании ВВП
рассматривают сферу материального производства и
непроизводственную сферу.
2. Отраслевое деление экономики является результатом развития
общественного разделения труда. Отрасль— это совокупность
предприятий и организаций с общностью сферы деятельности,
выпускаемой продукции, технологии и используемых факторов
производства.
3. Межотраслевые комплексы могут возникать как внутри отрасли
(например, топливно-энергетический комплекс— внутри
промышленности), так и объединять разные отрасли
(агропромышленный комплекс включает сельское хозяйство и
отрасли промышленности). Межотраслевые комплексы делятся на
функциональные и отраслевые.
4. Изменение структуры национальной экономики происходит под
влиянием рыночных механизмов и под воздействием
государственной структурной политики. Процессы, происходящие в
экономике, необходимо учитывать при разработке перспектив
развития предприятия с целью повышения его
конкуренто
1. Спеціалізація первинного сектору економіки Африки означає, що багато країн Африки спеціалізуються в видобутку та експорті сировинних ресурсів, таких як нафта, газ, мінерали та сільськогосподарські продукти. Це може включати добувну промисловість, сільське господарство та рибальство.
Монокультурність спеціалізації країн Африки означає, що багато країн в регіоні спрямовують свої зусилля та ресурси на виробництво та експорт одного або декількох основних продуктів. Це може створювати залежність від цих продуктів і знижувати різноманіття економіки, що чинить вплив на стійкість і розвиток країн.
2. Особливості зв'язків України з країнами Африки включають розвиток дипломатичних, торговельних та гуманітарних відносин. Україна активно співпрацює з країнами Африки у сферах торгівлі, енергетики, сільського господарства, освіти та культури. Україна також надає розвиткову до та гуманітарну підтримку в різних галузях, таких як медицина, освіта та будівництво інфраструктури.