Відповідь:
Східною межею Атлантичного океану є береги Євразії та Африки, західною — Північної та Південної Америки, південною — Антарктиди. Також на сході межує з Індійським океаном, на заході — з Тихим, на півночі — з Північним Льодовитим. В цих межах площа океану — 91,7 млн. км², середня глибина — 3 926 м, об'єм — 337 541 тис. км³. Атлантичний океан видовжений по широті. Він тягнеться майже паралельно до берегів у вигляді S-подібної смуги, завширшки в кілька тисяч кілометрів. Протяжність Атлантичного океану з півночі на південь близько 16 тис. км. Найбільша ширина океану понад 9 тис. км, найменша 2 830 км (в екваторіальних водах). Берегова лінія Атлантичного океану в північній півкулі дуже порізана. Тут зосереджені моря Атлантичного океану (Балтійське, Північне, Середземне, Чорне, Карибське) та затоки (Біскайська, Гвінейська, Мексиканська). У південній півкулі береги порізані мало (є лише одне відкрите море Веделла). Внутрішні та окраїнні моря займають близько 16 % площі.
Анімація, що демонструє поділ Пангеї, внаслідок якого сформувався Атлантичний океан
Умовні межі
Міжнародна гідрографічна організація встановила такі межі між Атлантичним та іншими океанами [7] [8]:
На півночі Атлантичний океан і його моря змикаються з морями Північного Льодовитого океану:
між узбережжям Канади і південним краєм Ґренландії атлантичне море Лабрадор межує з Дейвісовою протокою (розмежувальна лінія між морем Лабрадор і Дейвісовою протокою проходить від перетину 60-й паралелі з узбережжям півострова Лабрадор);
від мису Ведель на східному узбережжі Ґренландії (крайня північна точка 68° 37' 24.9" пн.ш.) пряма лінія до мису Стреймнес на північному заході Ісландії розмежовує Атлантичний океан і Ґренландське море Північного Льодовитого океану;
від мису Барднесходн на сході Ісландії проходить ламана лінія межі між Атлантичним океаном і Норвезьким морем — через північний край острова Війой (крайня північ Фарерських островів) і точку на 61-й паралелі північніше острова Анст (Шетландські острови). Далі по 61-й паралелі до самого узбережжя Норвегії триває межа між Норвезьким морем Північного Льодовитого океану і атлантичним Північним морем (у районі протоки Согнешеан біля південного входу в Согне-фьорд).
На південному заході Атлантичний океан межує з Тихим океаном, до якого відносять Магелланову протоку
від крайньої південної точки Америки (мис Горн) межа між океанами проходить по меридіану 67° 15' з.д.
На південному сході біля берегів Африки Атлантичний океан межує з Індійським океаном
межа між океанами проходить по меридіану мису Голкового — 20° с.д.
На південь від Атлантики виділений особливий Південний океан, що оточує Антарктиду
його умовна межа встановлена по паралелі 60° пд.ш. Фізична ж межа Південного океану з Атлантичним проходить значно північніше — по дузі від Південної Африки до південного краю Вогняної Землі
Рельєф дна
Рельєф дна океану складний. З півночі на південь Атлантичний океан перетинає підняття, яке складається з трьох підводних хребтів: Рейк'янеса, Північно-Атлантичного і Південно-Атлантичного. В плані воно теж має S-подібну форму. Пересічна глибина над хребтами від 900 до 2700 м, середня глибина — 3332 м.
На захід і схід від серединного підняття розташовані глибокі котловини: у східній частині Атлантичного океану — Північно-Африканська, Гвінейська, Ангольська та Капська, у західній — Північно-Американська, Бразильська та Аргентинська. Глибина котловин в західній частині океану більша, в межах Північно-Американської котловини лежить найглибша в Атлантичному океані глибоководна западина Пуерто-Рико з відміткою — 9 218 м (глибина Мілуокі). На схід від Південних Сандвічевих островів розташована однойменна глибоководна западина з максимальною глибиною 8262 м. На півдні, вздовж 60-ї паралелі простягається Африкансько-Антарктична котловина з глибиною 5—5,8 тис. м.
Рельєф дна Атлантичного океану, як і Тихого, є продовженням рельєфу материків. Наприклад, на шельфі Ґренландії поширені давні форми рельєфу, створені льодовиком. Численні затоплені річкові долини простежуються також на дні океану. На відміну від Тихого океану, в Атлантиці мало підводних гір. Особливе місце посідає серединно-океанічний хребет, який перетинає океан з півночі на південь. Майже через увесь серединно-океанічний хребет простягається величезна поздовжня розколина земної кори — рифт. Його глибина досягає майже 2 км, ширина — до 30 км. Він розчленований численними поперечними розколинами, найглибша з яких — близько 8 км. До них тяжіють центри землетрусів та підводних вулканів, які часто височіють над поверхнею океану. Яскравим прикладом є вулканічний острів Ісландія. Крім серединно-океанічного хребта на дні океану існують й інші підняття. Разом вони розділяють ложе Атлантики на окремі улоговини. На відміну від тихоокеанських, атлантичні улоговини мають рівнішу поверхню. Це пояснюється великою кількістю осадових відкладів, накопиченню яких сприяє незначна кількість глибоководних жолобів у перехідній зоні Атлантики.
Пояснення:
энергия из энергетических ресурсов, которые являются возобновляемыми, или неисчерпаемыми, по человеческим масштабам. Основной принцип использования возобновляемой энергии заключается в её извлечении из постоянно происходящих в окружающей среде процессов или возобновляемых органических ресурсов и предоставлении для технического применения. Возобновляемую энергию получают из природных ресурсов, таких как: солнечный свет, водные потоки, ветер, приливы и геотермальная теплота, которые являются возобновляемыми (пополняются естественным путём), а также из биотоплива: древесины, растительного масла, этанола.
Объяснение:
