найдешь сам что тебе нужно?
Объяснение:
Ту́ндра (русское диалектное Сендуха[1]) — вид природных зон, лежащих за северными пределами лесной растительности, пространства с вечномёрзлой почвой, не заливаемой морскими или речными водами.

Содержание
Тундра находится севернее зоны тайги. По характеру поверхности тундры бывают болотистые, торфянистые, каменистые. Южную границу тундры принимают за начало Арктики[2]. С севера тундра ограничена зоной арктических пустынь[3]. Иногда термин «тундра» применяют и к аналогичным природным зонам Антарктики.
Главная черта тундры — заболоченные низменности в условиях сурового климата, высокой относительной влажности, сильных ветров и многолетней мерзлоты.
Этимология терминаПравить
По утверждению М. Фасмера, название заимствовано из фин. tunturi — высокая безлесная гора или из колтта-саамск. tundar, tuoddar — гора, с.‑саамск. duoddâr — широкая гора без леса[4]. Долгое время это слово в русском языке было провинциализмом. Карамзин писал: «Сибирское слово тундра должно быть в русском лексиконе; ибо никаким другим мы не означили обширных, низких, безлесных равнин, заросших мохом, о которых может говорить поэт, географ, путешественник, описывая Сибирь и берега Ледовитого моря…»[5].
КлассификацияПравить
Тундры обычно подразделяются на три подзоны (ландшафты одинаковых подзон в зависимости от долготы могут существенным образом отличаться):
Арктическая тундра — преимущественно травянистая, осоко-пушицевая, с подушкообразными формами полукустарничков и мхами в сырых западинках. Растительный покров не сомкнут, кустарников нет, широко развиты глинистые голые «медальоны» с микроскопическими водорослями и бугры мерзлотного пучения.
Средняя тундра, или типичная тундра, — преимущественно моховая. Вокруг озёр — осоко-пушицевая растительность с небольшой примесью разнотравья и злаков. Появляются ползучие полярные ивы и карликовые берёзы, скрытые мхами и лишайниками.
Южная тундра — кустарниковая; растительность южной тундры особенно резко различается в зависимости от долготы.
Характеристика ГП Австралии.
Австралия имеет площадь 7 692 024 км². Это самый маленький и низкий материк на Земле. Австралия считается единственным материком, где не имеется действующих вулканов.
Материк находится в южном и восточном полушариях и пересекается практически посередине Южным тропиком. Материк не пересекается ни одним полярным кругом и северным тропиком.
Австралия расположена южнее экватора и не пересекается нулевым и 180 меридианами. Т.е. относительно экватора материк находится в южном полушарии, а относительно нулевого меридиана - в восточном.
Крайние точки Австралии:
-самая северная крайняя точка точка-мыс Йорк (11° ю.ш., 142° в.д.)
-самая южная крайняя точка-мыс Юго-Восточный (39° ю.ш., 147° в.д.)
-самая западная крайняя точка-мыс Стип-Пойнт (26° ю.ш., 113° в.д.)
-самая восточная крайняя точка-мыс Байрон (28° ю.ш., 153° в.д.)
Протяжённость материка с севера на юг в интервале от 12° ю.ш. до 39° ю.ш. это 39-12=27°, а в км это 27x111=2997 км (1°≈111 км).
Протяжённость материка с запада на восток в интервале от 113° в.д. до 153° в.д. это 153-113=40°, а в км это 40x111=4040 км (1°≈111 км).
Северное и восточное побережья Австралии омываются водами Тихого океана.
Моря Тихого океана, омывающие Австралию:
-Коралловое море;
-Тасманово море;
-Тиморское море;
-Арафурское море
Южное и западное побережья материка омываются Индийским океаном.
Близ Австралии на юге расположен остров Тасмания, а на севере - Новая Гвинея.
Австралия расположена в субэкваториальном (на севере), тропическом и субтропическом (на юге) климатических поясах. А также в южном умеренном и жарком поясах освещенности.
Австралия отдалена от остальных материков. Она не связана ни с одним материком сушей, поэтому её в частности называют материком-островом. Можно лишь сказать, что Австралия находится к северу от Антарктиды, к востоку от Африки, к югу от Евразии, к западу от Южной Америки и к юго-западу от Северной Америки.
Гірський вітер - РЕКОРДСМЕН був зафіксований у США на горі Вашингтон 12 квітня 1934 року. Рекордна швидкість вітру досягла 370 км/год.
Найбільша кількість смерчів над південними і західними штатами США. З 3 по 4 квітня 1947 року пронеслося близько 148 смерчів.
Смерч - рекордсмен зафіксований у США 2 квітня 1958 року над штатом Техас. Він пронісся зі швидкістю 450 км/год.
Фульгурит - трубчасте утворення в породі, що виникло в результаті удару блискавки. Воно заповнене склоподібною мінеральною речовиною.
Фульгурит, виявлений 1996 року у Флориді, і вважається найдовшим - понад 5 метрів.
Наймогутніша лавина зафіксована 18 травня 1980 року в штаті Вашингтон, США. Виверження вулкана Сент-Хеленс утворило потік розпеченої лави до 2,8 млрд м 3, а швидкість, з якою вона неслася по схилу, становила 400 км/год.
Рекордний снігопад був зафіксований у США у гірському районі штату Вашингтон (1971 - 1972 р.р.). Тут випало за рік 30 м снігу. Цей снігопад вважається найбільшим.
Найтовстіша снігова перина - сніжний покрив висотою 11 м зафіксовано в штаті Каліфорнія, США в 1911 році.
Буран із серцем хуртовини і душею урагану - так називали буревій, який відбувся 12 березня 1933 року на східному узбережжі США.
Ця снігова буря завдала найбільшої шкоди і забрала життя 500 людей.
Фатальний зсув відбувся 18 - 26 січня 1969 року в штаті Каліфорнія. Матеріальний збиток був оцінений в 138 млрд доларів. Це причинили зливні дощі і урагани, які не припинялися дев'ять днів.
Зоряна злива - метеорний потік Леоніди, що вважається найбільш рясним зоряним дощем. Він був зафіксований з 16 на 17 листопада 1966 року в небі між західною частиною Північної Америки і східною частиною Росії.
Вчені підрахували, що за хвилину по нічному небу пролітало понад 2000 метеоритів.
Таку "зоряну зливу" можна гати кожні 33 1/4 року.
Рекордна сталість - дощ, який, з 29 липня 1870 року, регулярно в один і той же день щороку випадає в місті Уайсберг, Штат Огайо, США. Він є своєрідним святом для місцевих жителів.
Із самого ранку майже все доросле населення виходить на міську площу і з нетерпінням чекає дощу. І як тільки дощ починає накрапати, люди дістають свої парасольки і з задоволенням ідуть додому.
Долина пам'ятників знаходиться в пустелі Арізона. Тут можна побачити безліч нерукотворних кам'яних скульптур. Але найбільш видатною є "Вежа диявола". Це округла скиляста брила з червоного порфіру, діаметр якої близько 250 метрів, а висота майже 240 метрів.
Багато вчених вважають, що "Вежа диявола" - Залишок стародавнього геологічного утворення, можливо, навіть вулкана.