Методи ічних досліджень метод - у широкому значенні - спосіб пізнання явищ природи і громадського життя з метою побудови й обґрунтування системи знань. метод - у вузькому змісті - регулятивна норма чи правило, визначений шлях, спосіб, прийом рішень і теоретичного, практичного, пізнавального, інського, життєвого характеру. важливим методом ічного дослідження залишаються спостереження. маршрутні і майданні, періодичні і безупинні, стаціонарні і дистанційні, вони важливі фактичні дані про ічні об'єкти, їхньому розвитку, змінах. порівняльний підхід дозволяє виявити подібності і розходження процесів, властивостей і станів ічних об'єктів, скласти їхньої класифікації, а також прогноз їхніх змін. історичний підхід дозволяє шляхом вивчення минулих станів об'єкта і порівняння їх із сучасним станом пояснити його унікальні риси. статистичний метод дозволяє шляхом обробки даних спостережень визначати залежність між компонентами природи, населення і господарства, а також давати їхню порівняльну характеристику. картографічний метод дослідження - метод наукового дослідження, у якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкта і проміжна ланка між об'єктом і дослідником. картографічний метод дослідження включає: - опису по картах;
Сильные морозы и палящий зной здесь бывают достаточно редко и имеют обычно небольшую продолжительность. Морозы в холодный период года (существенное отклонение от нормы, более чем на 4 градуса) устанавливаются чаще всего не более чем на 2—3 недели, а летняя жара может длиться от 3—4 дней до 1,5 месяцев (лето 1920, 1936, 1938, 1972, 2010, 2011).
На климат города оказывают влияние географическое положение (в зоне умеренного климата в центре Восточно-Европейской равнины, что позволяет свободно распространяться волнам тепла и холода); отсутствие крупных водоёмов, что довольно большим колебаниям температуры; а также влияние Гольфстрима, вызванное атлантическими и средиземноморскими циклонами, обеспечивающими относительно высокую температуру в зимний период по сравнению с другими населёнными пунктами, расположенными восточнее на той же широте, и высокий уровень атмосферных осадков. В отдельные зимние месяцы (декабрь 2001 года, декабрь 2002 года, январь 2010 года, чаще всего в декабре и в январе) в Москве не наблюдается оттепелей.
За год в Москве бывает около 30 гроз, в основном в период май—сентябрь, которые чаще всего вызываются местной конвекцией за счёт интенсивного прогрева в тёплый период. Более редкие, но наиболее сильные (фронтальные) грозы возникают при прохождении атмосферных фронтов и наблюдаются в течение всего года, включая зиму.
