Большая часть Италии занята горными хребтами. Все регионы Италии пересекаются либо Апеннинами, либо Альпами, либо их отрогами. Исключением является остров Сардиния, где горы имеют некоторые особенности. Альпы, образованные в конце мезозоя-кайнозое, расположены вдоль северной границы Италии, создавая естественную границу. На границе Франции и Италии находится высшая вершина этих гор - Монблан. Условно Альпы и Апеннины разделяет скала под названием Кадибона.
Апеннины - гораздо старше Альп, и расположены к югу от долины По. Пересекают Италию к севера на юг от Лигурии до Калабрии и продолжаются на Сицилии .
Самые высокие горы Италии расположены в западной части Альп, где есть вершины высотой более 4000 метров, такие как Монте-Роза, Маттерхорн и Монблан. Максимальная высота Апеннин - 2912 метров (пик Гран-Сассо).
Всхолмленные возвышенности покрывать большую часть территории Италии. Они расположены в основном в южной и части центральной части полуострова, с обеих сторон Апеннин и в предгорьях Альп. Эти возвышенности имеют высоты не более 800 метров.
Равнины занимают около 23% территории Италии. Главная равнина - долина реки По. Остальные равнины имеют меньший размер. Большинство равнин Италии имеют аллювиальное происхождение.
Природные ресурсы: Залежи полезных ископаемых - руды ртути, сурьмы, свинца, цинка, серебра, железа, пирита, флюорита, асбеста и бокситов. На равнинах и в предгорьях существуют залежи мергеля, песчаника. Есть также месторождения талька и мрамора.
5.Реки и озера
Реки Италии короче, чем в большинстве европейских стран, из-за того, что Апеннины пересекают страну почти по меридиану, и являются водоразделом. С другой стороны, рек в стране много и они относительно многоводны за счет ледниковой и дождевой воды. Водоразделами являются Апеннны и Альпы и это позволяет рекам стекать в пять морей - Адриатическое, Ионическое, Тирренское, Лигурийское и Средиземное моря. Самая длинная река Италии - По. Кроме того, крупными реками являются Адидже, Тибр., Адда и Оглио.
В Италии расположено более 1000 озер и водохранилищ. В предгорьях Альп озера в основном ледникового происхождения, такие как Маджоре, Комо, Гарда. Это самые крупные и глубокие озера Италии. Также есть прибрежные озера с остаточными котловинами, например, Лесин, и вулканические озера (Больсен, Вико, Браччано).
6.Природные зоны. Климат
В Италии 10 типов климата, которые относятся к умеренному, субтропическому и высокогорному климату.
Субтропический климат встречается во всех прибрежных районах, за исключением северо-восточной части Италии. Зимой средние температуры составляют от 6 градусов на севере этой части Италии до 11-14 градусов - в южной. Летние температуры в среднем составляют 23 градуса. Осадки в основном выпадают весной.
На севере Италии климат умеренный, с более низкими температурами и относительно ровным распределением осадков.
Также выделяется климат высокогорий.
7.Народы и основные занятия населения.
Население Италии довольно однородно. Основная часть - итальянцы Но в стране очень много эмигрантов из других стран - в первую очередь, из стран Азии и Африки, однако выделяются группы приезжих из Румынии, Украины, Польши, Албании и других восточно-европейских стран.
Жители Италии заняты в основном в сфере обслуживания. Меньшая часть занята в промышленности и сельском хозяйстве.
Циркуляція повітряних мас
Повітряні маси, які визначають кліматичні умови в Україні, мають як “місцеве” походження, так і надходять здалеку – з регіонів віддалених на тисячі кілометрів. Загалом упродовж року над територією України панують помірні, насамперед, морські повітряні маси з Атлантичного океану. Вони надходять із заходу і північного заходу завдяки постійним західним вітрам. Узимку прихід повітряних мас з Атлантики супроводжується потеплінням, влітку – деяким похолоданням. Крім того, це повітря завжди несе вологу. Його вплив особливо відчутний на заході і північному заході України. З просуванням на схід і південний схід, воно поступово перетворюється (трансформується) на континентальне. Завдяки цьому чиннику клімат України змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід.
Помірні континентальні повітряні маси, які надходять в Україну, формуються над центральними районами Євразії. Вони завжди сухі і приносять холодну погоду взимку та спекотну влітку. Найбільш відчутний їх вплив на сході і півдні країни.
Час від часу в межі України проникають сухі й холодні арктичні повітряні маси, з якими пов’язані різке зниження температури повітря взимку, пізні весняні й ранні осінні заморозки.
Сухі й жаркі тропічні повітряні маси, що надходять з пустельних районів Африки чи Південно-Західної Азії, приносять спекотну погоду влітку, теплу й погожу восени. А взимку проходячи над областю низького тиску над Чорним морем насичуються вологою і приносять опади на Південний берег Криму.
Зміна повітряних мас з різними властивостями (насамперед температурними) спричиняє проходження через територію України атмосферних фронтів.
Атмосферна циркуляція в Україні визначається також частою зміною циклонів і антициклонів – величезних атмосферних вихорів діаметром у кілька тисяч кілометрів і висотою кілька тисяч метрів.
Більшість циклонів виникають над північною Атлантикою, Середземномор’ям чи Баренцовим морем. Вони досить швидко переміщуються над територією України, формуючи протягом декількох діб нестійку хмарну і вітряну погоду з великою кількістю опадів.
На територію України антициклони приходять зі сходу, півночі або тропічної частини Атлантичного океану. Вони малорухливі, над територією України затримуються на тривалий час, зумовлюючи малохмарну суху погоду, влітку спекотну, взимку холодну.
Всього за рік над територією країни буває майже 45 циклонів і понад 35 антициклонів. Проте за кількістю днів різко переважає антициклональна погода.
У теплий період року виникає місцева циркуляція: бризи на берегах Чорного і Азовського морів, водосховищ, озер, лиманів, великих річок; гірсько-долинні вітри у Карпатах і Кримських горах.
На циркуляцію атмосфери взимку впливає смуга підвищеного атмосферного тиску, яка проходить уздовж лінії Луганськ – Дніпропетровськ – Балта. Вона є частиною так званої осі Воєйкова, що тягнеться майже через усю Євразію від Монголії до Іспанії. На північ від цієї смуги переважають західні відносно теплі і вологі вітри, на південь – східні і південно-східні холодні й сухі вітри. У теплий період ця вісь послаблюється, оскільки внаслідок прогрівання суходолу майже вся територія України потрапляє в зону зниженого тиску, а тому дмуть західні вітри. І лише на півдні продовжують панувати східні вітри.
Ізолінії, які на кліматичних картах України відображають середньорічну кількість опадів (ізогієти), мають приблизно такий самий напрямок простягання, як й ізотерми. Середня річна кількість опадів на території України зменшується від 650 – 550 мм на півночі до 450 – 350 мм на Чорноморсько-Азовському узбережжі та у північному Криму і від 750 – 700 мм на заході до 500 – 450 мм на сході. Найбільша кількість опадів за рік випадає в гірських районах – у високогір’ях Карпат (понад 1 500 мм) і гірському Криму (1 200 мм). На Південному березі Криму середня річна кількість опадів приблизно така сама, як на Закарпатті, – 600 – 650 мм.
Основна кількість опадів (80%) в Україні випадає у вигляді дощу, решта – у вигляді снігу. На всій території максимум опадів припадає на літо, і лише на Південному березі Криму – на зиму.
Найбільша кількість опадів в Україні зареєстрована в Карпатах в Чорногорі – 2 361 мм за рік, найменша – на узбережжі Каркінітської затоки і в Присивашші – менш як 300 мм за рік.