З самого початку історії людства прагнення кращого життя було потужною рушійною силою для освоєння нових територій, асиміляції різних культур і народностей, заселення всього земної кулі. Вимагаючи прояви мужності, перевіряючи готовність приймаючих територій до інтеграції людських потоків, міграція не тільки відображала потреби суспільства та ступінь його задоволення станом світового устрою, але й виявляла основні недоліки системи світового устрою.
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не. дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку
Доисторические люди считали окружающий мир единым живым существом, огромным и непонятным. Так, у одного из сибирских племен до недавнего времени бытовало представление о мире как об огромной оленихе, пасущейся среди звезд. Ее шерсть – это бескрайние леса, а животные, птицы и люди – всего лишь блохи, живущие в шерсти. Когда они докучают слишком сильно, олениха пытается избавиться от них, купаясь в реке (дождливая осень) или валяясь в снегу (зима). Солнце и Луна – тоже гигантские звери, пасущиеся рядом с оленихой-Землей.
Древние египтяне и грекиНароды, чей уровень развития был более высок, получали возможность путешествовать в дальние страны и видели, что на свете существуют не только горы, или степи, или леса. Они представляли себе Землю в виде плоского диска или высокой горы, окруженной со всех сторон бескрайним морем. Небесный свод в виде огромной опрокинутой чаши опускался краями в это море, замыкая маленькую Вселенную древнего мира.
Такие представления существовали у древних египтян и греков. По их космогонической версии божество-Солнце каждый день катилось по небесному своду в огненной колеснице, освещая плоскость Земли.
У древних индийцев существовала легенда о том, что плоскость Земли не просто парит в небе или плавает в мировом океане, а покоится на спинах трех гигантских слонов, которые, в свою очередь, стоят на панцире черепахи. Учитывая то, что черепаха, в свою очередь, покоилась на свернувшейся кольцом змее, которая олицетворяла небесный свод, можно считать, что описываемые животные – не более чем символы могущественных природных явлений.
Древний Китай и мировая гармонияВ Древнем Китае считали, что Вселенная подобна яйцу, расколотому пополам. Верхняя часть яйца образует небесный свод и является средоточием всего чистого, легкого и светлого. Нижняя часть яйца – это Земля, плавающая в мировом океане и имеющая квадратную форму.
Земным проявлениям сопутствуют тьма, тяжесть и грязь. Сочетание двух противоположных начал образует весь наш мир в его богатстве и многообразии.
В представлениях древних обитателей Американского континента время и пространство представляли собой единое целое и обозначались одним и тем же словом «пача». Для них время представляло собой кольцо, на одной стороне которого находилось настоящее и видимое т.е. то, что сохранялось в памяти. Будущее находилось в невидимой части кольца и в какой-то точке смыкалось с глубоким
Научная мысль Древней ГрецииБолее двух тысяч лет назад древнегреческие математики Пифагор, а за ним Аристотель, разработали теорию шарообразной Земли, которая, по их мнению, была центром Вселенной. Вокруг земного шара вращались Солнце, Луна и многочисленные звезды, закрепленные на нескольких вложенных одна в другую хрустальных небесных сферах.
Вселенная Аристотеля, развитая и дополненная еще одним ученым древности – Птолемеем — просуществовала полтора тысячелетия, удовлетворяя интеллектуальным запросам большинства ученых умов древности.
Эти представления легли в основу исследований великого математика Николая Коперника, который на основании своих наблюдений и расчетов составил свою, гелиоцентрическую картину мира. Центр его занимало Солнце, вокруг которого располагались семь планет, окруженных неподвижной небесной сферой с размещенными на ней звездами. Учение Коперника дало толчок современной астрономии, появлению таких ученых как Галилео Галилей, Иоганн Кеплер и другие.
