Наслідками обертання Землі навколо своєї осі є зміна дня і ночі, форма планети та відхилення тіл (що рухаються горизонтально) в Північній півкулі – праворуч, у Південній – ліворуч. Повний оберт навколо своєї осі наша планета робить за 24 години (доба). Отже, за годину всі точки Землі (крім полюсів) повертаються на 15°. Враховуючи цей факт, територію планети розбито на 24 годинні пояси, нумерація яких ведеться із заходу на схід – від нульового поясу до 23-го. Через нерівномірне освітлення земної кулі на кожному меридіані в один і той самий момент час доби неоднаковий, його називають сонячним або місцевим часом. Фактично ж для зручності використовується поясний час – місцевий час центрального меридіану кожного поясу. Місцевий час Ґринвіцького меридіану прийнято за всесвітній.
Як видно з карти, межі годинних поясів часто не співпадають із меридіанами, фактично вони проходять по кордонах і межах адміністративно-територіальних утворень. Це зроблено для зручності. Наприклад, довжина України у градусному вимірі – 18°05' (при ширині одного годинного поясу 15°), отже, наша держава мала би знаходитись у трьох годинних поясах, але фактично Україна знаходиться в одному поясі. Через обертання Землі навколо своєї осі на планеті є умовна лінія, що розмежовує місця, які в один і той самий момент часу мають календарні дати з різницею в одну добу. Така лінія проходить, переважно, по 180-му меридіану і називається лінією зміни дат.
Значение геополитического положения Забайкальского региона было осознано Россией еще в XVII в., что выразилось в заключении первого русско-китайского мирного договора. Для укрепления позиций империи при освоении Приамурья в 1851 г. была создана Забайкальская область с центром в Чите. Транссибирская магистраль закрепила за Читой роль административно-территориального и социально-экономического лидера Забайкалья, которую она успешно играла до второго десятилетия ХХ в. Обретение Монголией независимости после Синьхайской революции и стремление России втянуть ее в орбиту своего влияния изменили вектор геополитической стратегии России в Забайкалье. Предполагающееся строительство Кяхтинской железнодорожной ветки через Монголию до Пекина и соединение ее с Транссибом в районе Верхнеудинска выдвинули на передний план Западное Забайкалье, бывшее раньше периферийной территорией, и его административный центр г. Верхнеудинск. В 1920-е гг. в геополитической стратегии Советского государства роль национального автономного советского административно-территориального образования Западного Забайкалья Бурят-Монгольской АССР как «плацдарма мировой революции на буддийском Востоке» значительно возросла.
Індійський океан. Площа океану - 76,2 млн. км2. Найбільша затока – Бенгальська. Максимальна глибина – 7729 м. Найбільші острови – Мадагаскар, Шрі-Ланка. Кількість морів – 11. Найпотужніші течії – Південна Пасатна, Мусонна, Західних вітрів, Сомалійська. Найбільші моря – Аравійське, Червоне.Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Він більшою своєю частиною лежить у Південній півкулі. На півночі він омиває береги Євразії, на заході – Африки, на півдні – Антарктиди, а на сході Австралії. Берегова лінія Індійського океану розчленована слабо. Океан має незначну кількість морів та островів. На півночі глибоко врізаються в суходіл Бенгальська і Перська затоки та Аравійське море. З півночі Індійський океан ніби огорнутий сушею, в результаті чого він єдиний з океанів, не зв'язаний з Північним Льодовитим.Окремі знання про Індійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями. Перші описи маршрутів плавання водами океану склали араби. Після відкриття Індії Васко да Гамою в 1499 р. європейці почали освоювати Індійський океан. Перші заміри глибин океану були зроблені під час експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука. Комплексне вивчення природи Індійського океану починається з кінця XIX ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції з різних країн світу ретельно вивчають природу Індійського океану та його ресурси. Індійський океан утворився в результаті розколу давнього материка Гондвана на окремі частини. Він знаходиться в межах трьох літосферних плит – Індо-Австралійської, Африканської та Антарктичної. Серединно-океанічні хребти Аравійсько-індійський, Західно-індійський та Австрало-Антарктичний – є межами між цими плитами. Підводні хребти і підняття поділяють океанічне ложе на окремі улоговини. Шельфова зона вузька. Більша частина океану розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). Найбільші глибини знаходяться поблизу Великого Зондського жолоба. Кліматичні особливості океану зумовлені його географічним положенням. Індійський океан надійно захищений горами від проникнення холодних повітряних мас з півночі. Тому температура поверхневих вод у північній частині океану станови +29 °С, а у Перській затоці влітку підвищується до +30 ... +35 °С. Важливою особливістю природи Індійського океану є мусонні вітри та утворена ними Мусонна течія, яка змінює свій напрям за сезонами. Частими є урагани, особливо біля острова Мадагаскар. Найхолоднішими є води на півдні океану, де відбувається вплив Антарктиди. Тут трапляються айсберги. Солоність поверхневих вод вища, ніж середня у Світовому океані. Рекорд солоності зафіксовано у Червоному морі - 41 ‰. На відміну від північної частини океану, де циркуляцію вод визначають мусони, у південній – течії відповідають загальній схемі розміщення у Світовому океані. Найпотужнішими теплими течіями є Південна Пасатна та Мусонна, холодними – Течія Західних Вітрів та Сомалійська. Органічний світ Індійського океану різноманітний. Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули. Особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. В теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. Ближче до Антарктиди можна побачити китів і тюленів. У північних районах Індійського океану набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів риби. З давніх часів в Індійському океані, особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добували перлини. На шельфі океану нині видобувають нафту, природний газ, руди металів. Найбільші світові родовища нафти знаходяться у Перській затоці. Під час видобутку і транспортування нафти досить часто трапляються аварії, внаслідок чого забруднюються океанічні води. Через Індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні траси. Збудований наприкінці XIX ст. Суецький канал з'єднав Індійський океан з Середземним морем. Теплі води і мальовничі коралові острови Індійського океану приваблюють увагу туристів з різних країн світу.
Наслідками обертання Землі навколо своєї осі є зміна дня і ночі, форма планети та відхилення тіл (що рухаються горизонтально) в Північній півкулі – праворуч, у Південній – ліворуч.
Повний оберт навколо своєї осі наша планета робить за 24 години (доба). Отже, за годину всі точки Землі (крім полюсів) повертаються на 15°. Враховуючи цей факт, територію планети розбито на 24 годинні пояси, нумерація яких ведеться із заходу на схід – від нульового поясу до 23-го. Через нерівномірне освітлення земної кулі на кожному меридіані в один і той самий момент час доби неоднаковий, його називають сонячним або місцевим часом. Фактично ж для зручності використовується поясний час – місцевий час центрального меридіану кожного поясу. Місцевий час Ґринвіцького меридіану прийнято за всесвітній.
Як видно з карти, межі годинних поясів часто не співпадають із меридіанами, фактично вони проходять по кордонах і межах адміністративно-територіальних утворень. Це зроблено для зручності. Наприклад, довжина України у градусному вимірі – 18°05' (при ширині одного годинного поясу 15°), отже, наша держава мала би знаходитись у трьох годинних поясах, але фактично Україна знаходиться в одному поясі.
Через обертання Землі навколо своєї осі на планеті є умовна лінія, що розмежовує місця, які в один і той самий момент часу мають календарні дати з різницею в одну добу. Така лінія проходить, переважно, по 180-му меридіану і називається лінією зміни дат.