Географическое положение реки Волга.
Волга расположена в Евразии, в европейской части России.Исток реки находится на Валдайской возвышенности,а устье впадает в бассейн Каспийского моря.Волга течёт в юго-восточном направлении.Это река внутреннего стока.Это равнинная река.Расположена между 32 и 47 меридианом и 57 и 45 параллелью.
Географическое положение реки Амазонка.
Амазонка расположена на материке Южная Америка,в северо-восточной её части..Исток -это слияние двух рек: Мараньон и Укаяли,которые находятся на западе материка.Устье реки впадает в Атлантический океан.Амазонка течёт с запада на восток.Это равнинная река.Расположена между 73 45 меридианом и между 0 и 4 параллелью.
Географическое положение реки Нил.
Нил расположен в Африке,в северной и северо-восточной её частях.Исток реки находится на Восточно-Африканском плоскогорье,а устье рки впадает в Средиземное море.Нил течёт с юга на север.Река расположена на плоскогорьях и равнинах.Это порожистая река.Расположена между 31 и 33 меридианом и между 0 и 32 параллелью.
Объяснение:
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин і озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися з центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. З суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
У Карпатах давній льодовик виробив подекуди величезні заглиблення, в яких із часом утворилися надзвичайно мальовничі гірські озера. На гірському узбережжі Скандинавського півострова харак¬терною спадщиною давнього льодовика є глибокі й вузькі затоки (фіорди), що прорізають узбережжя (мал. 170). їхні стрімкі, складені дуже міцними породами скелясті береги підіймаються подекуди на 1,5 км уверх.
