ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
Объяснение:
меркурий – замечательный пример планеты, занимающей практически вертикальное положение относительно своей орбиты вокруг солнца. помимо того что меркурий расположен близко к солнцу, из-за малого угла наклона этой оси он был бы чрезвычайно неблагоприятным местом для людей. если бы было возможно находиться на меркурии в течение одного из его коротких (88-дневных) лет, то солнце каждый день поднималось бы точно на востоке (один день на меркурии равен 58 земным дням) и садилось бы точно на западе. на экваторе меркурия температура достигает точки кипения свинца, однако космические зонды, отправленные с земли, показали, что полярные регионы меркурия постоянно покрыты льдом.поэтому, если бы земля находилась в таком вертикальном положении, на большей территории планеты жизнь была бы почти невозможной из-за экстремальной температуры, а млекопитающие, включая людей, могли бы выжить лишь на узкой полосе земли. но даже в этом случае морские и воздушные течения с бешеной скоростью перемещались бы между холодными и горячими зонами, создавая катастрофические погодные условия, при которых в одних регионах постоянно идет дождь, а в других вообще не выпадает осадков. ураганы и торнадо регулярно опустошали бы многие районы планеты, и в целом представляется крайне маловероятным, что на ней могли бы возникнуть какие-либо формы жизни.
б) на северном полюсе