ответ:Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.
У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.
Проекти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.Ділянки землі та водного з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Объяснение:
Україна
має досить розвинену харчову промисловість, яка в
основному задовольняє внутрішній попит на
продовольство та має вагому роль в експортному
потенціалі країни. Однак її технологічний розвиток
суттєво відстає від розвинених країн. Це вказує на те,
що його важлива роль в динаміці соціально-
економічного розвитку України в контексті глобальних
викликів поки що недостатньо оцінена, а в державі
відсутня активна політика забезпечення динамічного
його розвитку, що обумовлює необхідність більш
глибокого дослідження даної сфери економічної
діяльності. Аналіз проблем розвитку харчової
промисловості України здійснювала низка
дослідників: П. М. Купчак [1], Л. В. Назарова [2],
Л. О. Пашнюк [3], О. Є. Пилипенко [4] та інші. При
цьому здебільшого галузь досліджуються в межах АПК
без прив’язки до соціально-економічних проблем. Так,
доцільно розглянути діяльність харчової
промисловості у більш широкому контексті – реалізації
Цілей сталого розвитку.
Формулювання цілей дослідження. Метою статті є
обґрунтування важливої ролі харчової промисловості в
розвитку соціально-економічного України та
досягненні Цілей сталого розвитку.
Виклад основного матеріалу дослідження.
У 2016 р. у харчовій промисловості України працювало
5198 підприємств, які повністю забезпечили зростаючі
потреби внутрішнього ринку та значний обсяг експорту
продукції. Сьогодні вітчизняна харчова промисловість
об'єднує 22 спеціалізовані галузі, до яких входить
понад 40 основних виробництв. Провідними галузями
є: олійно-жирова промисловість, м'ясна, кондитер-
ська, молочна, спиртова, борошномельна, цукрова.
Длина острова — около 1600 км, ширина — свыше 600 км, площадь — 587 040 км². На острове находится государство Мадагаскар (столица Антананариву).
Наивысшей точкой острова является потухший вулкан Марумукутру (2876 м), который находится в горном массиве Царатанана, в северной части острова. Центральную часть острова занимает высокогорное плато Анджафи, полого спускающееся на запад и круто обрывающееся к низменностям восточного побережья. Пять горных цепей высотой до 2600 м, богаты минералами и металлами: золото, медь, железо; широкие прибрежные равнины болотисты, частью очень плодородны.
Хотя Мадагаскар и находится недалеко от Африки, животный и растительный мир острова уникален — он содержит 5 % видов животных и растений мира, 80 % из которых существуют только на Мадагаскаре. Самыми известными из них являются лемуры. Большинство видов — эндемики. Из-за этого часто Мадагаскар называют «маленьким континентом».